Оксана Білошицька із Коростеня вже понад п’ять років бореться зі страшною хворобою ніг. У 2010 році їй діагностували лімфедему нижніх кінцівок, що на сьогодні вже перейшла у стадію слоновості. Останніх два роки 38-річна жінка взагалі не виходить з дому. Хоч і докладає титанічних зусиль до того, щоб рухатися й виконувати посильну хатню роботу.
Історія її боротьби за життя почалася ще 1994 року – із закритого перелому гомілкостопа. Тоді Оксану, 16-річною дівчинкою, прооперували. Та вже за два роки на «швидкій» забрали з венозною кровотечею.
«Після зробленої операції з’явилася трофічна виразка. Незважаючи на довге амбулаторне лікування за місцем проживання, виразка не загоювалась. Звернулася до Київської лікарні залізничної дороги, де і пройшла курс лікування в стаціонарі. В результаті отриманого лікування виразка загоїлась», – пригадує вона.
Але згодом стався рецидив, після якого виразка не могла загоїтися майже десятиріччя. Для того, щоб себе врятувати Оксана сумлінно виконувала всі рекомендації лікарів до яких буквально зачастила з візитами. Та невдовзі на нозі коростенки почали з’являтися рожисті запалення, що не минають і досі. Хоч і значно рідше та без особливих ускладнень. Та в 2010 році на її правій нозі з’явився нарив, який лікували, та за рік схожий з’явився уже під коліном лівої ноги. Потім на цьому ж місці прорвався гнійний нарив. З усіма цими недугами Оксана не припиняла звертатися до лікарів. До 2012 року вдавалося більш-менш контролювати ситуацію так, що проблема не заважала дівчині жити.
«Весь цей час я вела активне життя, самостійно пересувалася. Встигла закінчити десять класів – влаштувалася на роботу продавцем. Але стан здоров’я погіршився – і все, зараз я вже на інвалідності ІІ групи…» – розповідає про себе Оксана.
Справді бити на сполох вона почала у 2013 році. Тоді відчула тяжкість у ногах, пов’язану з набряками. Лікар порадив двічі на рік продовжувати лікування в стаціонарі.
«На моє питання: „Чому так стали набрякати ноги?“, лікар відповів, що вже розвивається слоновість і з цим вони нічого зробити не можуть. Знову надали ті ж рекомендації щодо лікування в стаціонарі. Але результатів на краще не було», – каже жінка.
Найважчим для Оксани видався період із 2013 до 2015 роки – протягом цього часу її ноги стали змінюватися і збільшуватися.
Востаннє по допомогу до вітчизняних лікарів 38-річна Оксана зверталася у жовтні минулого року. Тоді в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова позитивно результату вона теж не отримала. Зрештою, то не єдина українська лікувальна установа, де коростенці мусили відмовити у лікуванні. У відчаї торік Білошицька стукала й у двері телепрограми «Я соромлюся свого тіла» – там якраз допомогли пацієнтці зі схожим недугом. Але нашій землячці сказали, що поки за таку хворобу не братимуться.
Наразі ж усі надії Оксана на її родина покладають на спеціалістів лімфологічної клініки Földi у Німеччині.
«Нам скрізь відмовили, бо не хочуть братися за лікування, яке потребує спеціального догляду, обслуговування і персоналу. Пояснюють, що біля мене цілодобово має бути не менше шести осіб. Тому ми вже самі вийшли на представників німецької клініки – подали запит. Сказали, що допоможуть: у квітні-травні вже готові почати вирішення моєї проблеми», – уточнила жінка.
Але перш ніж почати там лікування, треба зібрати 23 тис. 820 Євро (приблизно 709 тис. 265,77 грн за нинішнім курсом, – ред.). Ця сума родини є сім’ї Оксана не підйомною. Тому жінка звертається до всіх не байдужих по фінансову допомогу.
Охочі допомогти Оксані Білошицькій одужати можуть перераховувати кошти на карту ПриватБанку її батька – Анковського Михайла Михайловича: 4149 4978 3537 3012.
Повний список банківських реквізитів доступний за посиланням.
https://www.youtube.com/watch?v=VszB-h7nbLo
Нагадаємо, 14-річному Юрію Кохначуку з Глибочиці декілька днів тому зробили операцію з пересадки серця.
Текст: Олександр Трохимчук
Фото і відео: з особистих архівів Оксани Білошицької
