У жовтні 1896 року у місті Житомирі вперше було увімкнено електричну лампочку. Спочатку освітили електроенергією театр, а вже потім – кілька установ, магазинів і квартир громадян, які не пошкодували великих грошей. Про це розповіли у пресслужбі “Житомиробленерго”, посилаючись на дослідження Павла Галаневича.
«Поки тривало будівництво водопроводу і готувалася документація на електростанцію і трамвай, київська фірма «Ольшевич і Керн» запропонувала місту освітити електроенергією Житомирський театр від тимчасової пересувної електростанції. Серед вищих міських чиновників, багатої частини населення і інтелігенції було чимало шанувальників театру, який в той час вважався одним з найкращих, головним культурним центром в місті. В театрі було змонтовано 300 лампочок по 16 свічок (близько 25Вт), чотири дугові лампи (близько 2000Вт) та прилади сценічних ефектів. Енергію для освітлення театру давала динамомашина постійного струму напругою 110 Вольт, яку крутила пересувна 20-сильна парова машина (локомобіль) Паливом для парової машини служили звичайні дрова. Все це устаткування було встановлено в саду біля театру», – пише дослідник у книзі “Сто років Житомирським електричним мережам”.
Згодом, крім театру, фірма «Ольшевич і Керн» від тієї ж пересувної електростанції освітлювала декілька установ, магазинів і квартир громадян, які не пошкодували великих грошей, щоб мати в себе таку рідкісну на той час технічну новинку.
Нагадаємо, у Житомирі в 1973 році замість слухового вікна встановили головний міський годинник. Складний механізм “житомирських курантів” розробили і виготовили фахівці виробничого об’єднання “Електровимірювач”. У 1973-1988 роках городяни могли почути щогодини декілька тактів з “Пісні про Житомир” композитора Г. Пономаренка, а з 1989 року — уривок мелодії з пісні відомого житомирського митця І. Сльоти “А льон цвіте…”.
