Сім’я Решта з села Яструбна Брусилівського району вже десять років поспіль займається гончарством. Під час свого майстер-класу вони розповіли житомирянам, як правильно обирати у магазині гончарний посуд, який не був би шкідливим для здоров’я. «Вголос.zt» пропонує читачам чотири головні поради, якими з кореспондентами видання поділилися Іван та Віра Решти.
ПОРАДА ПЕРША. Завжди цікавитися країною-виробником
Зі слів Івана Решти, зараз на українських ринках – засилля неякісних китайських керамічних виробів, стилізованих під українські гончарні. Небезпека їх передусім у тому, що можуть містити в собі токсичні речовини. Особливо це стосується посуду.
«В Україні зараз чимало фірм, яким можна показати виріб, і за деякий час вони забезпечать вас схожою продукцією у необмеженій кількості. Якщо виробник Китай, то посуд завозять масово і весь його, ясна річ, не перевіряють.
У Радянському Союзі існувала жорстка система контролю. Раніше весь посуд із денця маркувався – на нього проставляли зелений, червоний або синій штампи. Ці кольори означали відповідний сорт посуду. У харчовій глазурі, якою покривали посуд, відсутні домішки оксиду свинцю, що є токсичною речовиною. З організму вона майже не виводиться. Тобто якщо людина отруїлася свинцем, то це – на все життя», – пояснив майстер.
Самі ж Решти, виготовляючи гончарний посуд, намагаються взагалі не використовувати глазурі. Навіть харчові. Хоча при цьому вони – чи не єдині гончарі в Україні, які отримали сертифікат на свою продукцію. Для того, щоб надати своїм виробам ліпшого товарного вигляду, Решти вдаються до старовинної технології молочного випалу (молочення).
«У старовину, продаючи на ярмарку посуд, гончарі радили господиням налити до глечика молока і закип’ятити його у печі. Мікропори глини забивалися казеїном (жиром), завдяки чому посуд не пропускав воду. Ми при цьому випалюємо свої вироби двічі. Тобто занурюємо глину у молоко, щоб вона краще його всотала, а після – вже разом із молоком – ставимо до печі ще раз. Там нагріваємо їх до того стану, поки молоко не почне запікатися – аж до утворення на ньому коричневої плівки. Відтак, і всередині, і ззовні наших виробів є ота молочна плівочка, яка закриває мікропори глини. Це екологічно чиста технологія», – конкретизував майстер.
ПОРАДА ДРУГА. Не купувати посуд, на якому бачите чорні цятки
Як відрізнити, вкритий посуд харчовою глазур’ю чи поливою (свинцевою пудрою)? Чорні цяточки, які можна побачити неозброєним оком на скловидній плівці, якою вкритий посуд, і є тими молекулами свинцю, які не спалилися у печі. Через це полив’яний посуд вважають украй небезпечним.
«Гончарі і зараз вдаються до того, що протягом двох діб варять у горщиках свинець. За цей час він стає сірувато-зеленуватою пудрою. Це і є оксид свинцю. Ту частину посуду, яку треба вкрити цією пудрою, гончарі спочатку обмащують жиром. Потім посуд удруге обпалюють у печі. За температури понад 1000 °С молекула оксиду свинцю знаходить собі парну молекулу оксиду алюмінію, яка є у глині, завдяки чому й створюється скловидна плівка, яка блищить і не пропускає воду», – розповів Іван Решта.
Вартість такої обробки мінімальна – свинець не дуже дорогий. Глазурі ж, каже гончар, коштують дорожче і їх треба довше готувати.
«У старовину для того, щоб глазур була прозорою, треба було знайти дуже дрібний пісок, який разом із водою перетирали на жорнах упродовж п’яти діб. Сьогодні глазур можна купити. Але для порівняння: кілограм харчової глазурі коштує 89 грн, а свинцевою – 79. Різниця всього у десять гривень».
ПОРАДА ТРЕТЯ. Усередині посуд має бути шершавим
Професійні гончарі вкрай рідко покривають посуд глазурями зсередини. До такої практики вони можуть вдатися лише за проханням замовників.
«Перш за все треба спробувати поверхню виробу на дотик. Зсередини вона має бути якнайбільш шорсткою. Якщо ж поверхня є дуже гладенькою, то це перша ознака того, що посуд вкрили глазур’ю. І не виключено, що то не полива», – уточнила зі свого боку мама гончарів – Івана та Данила Решт – пані Віра.
ПОРАДА ЧЕТВЕРТА. Налити у посуд молока або покласти квашеної капусти
Молоко не лише містить жир, яким можна закупорити глиняні мікропори, а й створює те кисле середовище, завдяки якому можна з легкістю виявити небезпечний оксид свинцю у щойно придбаному посуді. Схожі властивості має й квашена капуста.
«Якщо ви наллєте у полив’яний посуд молока або покладете квашеної капусти, то продукти почорніють. Це станеться через наявність дуже високої дози свинцю, який виділяється у кисле середовище. З часом продукти вже темнітимуть значно менше, але отруту в собі все одно такий посуд міститиме. За царських і радянських часів були навіть спеціальні інспектори, які ходили селами і штрафували гончарів за використання свинцю. Але тим не менш заборонити цю технологію неможливо. Єдине втіха – сьогодні принаймні зсередини посуд уже не покривають свинцем», – пояснив гончар Іван Решта.
P.S. Тож, любителі печені, скористайтеся загаданими чотирма порадами, перш ніж готувати улюблені страви. 😉
Текст: Олександр Трохимчук
Фото: Анна Максимова
