Які пільги мають учасники АТО, що може фінансувати місто, які незаконні оголошення вішають в маршрутках – про це все ми поговорили із заступником голови Житомирської міської ради Дмитром Ткачуком.
— Дмитре, звідки плануєте взяти кошти на пільги для учасників АТО та інших категорій, на які не передбачені державою?
— Це питання треба розмежовувати. Дійсно, так звана пільга для категорії «учасників АТО», як їх називають в побуті, не передбачена у законодавстві. Але сьогодні переважна більшість людей, яких ми називаємо «атошниками», є учасниками бойових дій. Для них пільги передбачені на державному рівні у законі про статус ветеранів. Питання було у складнощах механізму і тривалості отримання статусу учасника бойових дій. Але зараз, на скільки я знаю, він спростився і 90% тих, хто є учасниками АТО, матимуть посвідчення учасника бойових дій і питання само собою вирішується.
— Тоді чому вони перекривали вулицю Жуйка 4 січня?
— А відповідь на це питання в іншій площині. Це не тому, що їм не передбачені пільги, а тому, що перевізники відмовляються виконувати Закон України по наданню цих пільг. Тому сьогодні мають моральне право перекривати вулицю і пенсіонери, і чорнобильці, і інваліди, бо перевізники відмовляються їх везти. Хоча їм державою гарантоване таке право.
— Ви спілкувалися з перевізниками. Виходить, що їм хтось пояснив неправильно закон чи вони самі так зрозуміли?
— Те, що вони не так щось розуміють – це просто гра, все вони прекрасно розуміють. Більше того, усвідомлюючи невизначену ситуацію в країні, вони намагаються на цьому зманіпулювати для того, щоб мати свої вигоди – не більше. Вони використовують людей та їхній емоційний стан для того, щоб тиснути на владу. Вони розуміють, що якщо пільги забезпечені державою, то і фінансово забезпечувати їх повинна держава. І якщо перевізники бояться, що їм ці кошти не компенсують, то відповідно всі ці апеляції нехай передають на державний рівень в Київ. Вони ж цього не роблять і намагаються піти легшим шляхом, апелюючи сьогодні до міської влади, що саме міська влада їх повинна забезпечити. Буквально вчора я мав чергову зустріч з окремими перевізниками. Вони кажуть: «Нам управління соцзахисту виплачувало гроші, тому ми до них апелюємо». Управління соцзахисту на сьогодні була лише проміжна ланка. Якщо була субвенція, то вона розподілялася і управління соцзахисту її виплачувало. Якщо сьогодні ця субвенція не надійшла, управління нічого не може виплатити.
— Як перевізники пояснили оголошення про скасування пільг, які вони вішали у маршрутках? Вони якось виправдовували це?
— Вони таким чином хочуть натиснути на міську владу, щоб ми у міському бюджеті заклали ці кошти і управління соцзахисту їх їм виплачувало.
— Водії, з якими ви спілкувалися, кажуть, що це був наказ згори – вішати оголошення?
— Однозначно. Водії пояснюють розміщення оголошень вказівкою адміністрації або власника маршруту.
— Якого характеру оголошення Ви бачили?
— Були оголошення про два пільгових місця, про аморфне скорочення місць і, що місцева влада тепер повинна платити. Це занесення штучно неправильних тез у вуха громадян для того, щоб вони бачили в особі міської влади якогось ворога, який їм не дав ці пільги. Хоча сьогодні це є не так.
— Куди повинні звертатися люди, якщо їм відмовляють у наявних пільгах?
— Перш за все, вони повинні звертатися до власника маршруту, телефон якого має бути в кожному авто. Більше того, на сайті міської ради є таблиця, де ми вивісили всі контакти. Бо не зовсім правильно, коли люди шукають когось іншого, а не самого винуватця. Крім того в управлінні транспорту є система звернень, аби ми розуміли, хто з перевізників найбільше саботує роботу та підбурює громадян.
— Повернуся знову до попередньої теми. Якщо учасник АТО має статус учасника бойових дій, то він має пільги, які покриває держава. Але як щодо інших пільг, які цього річ держава не передбачила. Чи щось з цього може покрити місто і чи планує?
— Місто може ввести будь-яку додаткову пільгу на своєму рівні і забезпечувати її з міського бюджету. Такими можна вважати часткову компенсацію проїзду для учнів і студентів. Право учнів та студентів отримувати квиток за меншою вартістю покривається з міського бюджету. Кожен рік міський бюджет це компенсує. Це найбільш яскравий приклад пільг на місцевому рівні. На сьогоднішній момент держава охоплює решту категорій інших незахищених верств населення і у міста не було доцільності вводити ще якісь. Головне, щоб виконувалися ті, які вже є. Якщо на місто будуть покладені повноваження надавати і ці пільги, а на державному рівні вони будуть скорочені, тоді місто буде змушене переглянути ці 17 категорій і вирішити, кому саме надаватимуться пільги. Але сьогодні місто таких повноважень не має і не має зобов’язань покривати гарантовані державою пільги.
— 12 січня було спільне засідання представників влади, учасників АТО та перевізників. Останні казали, щоб учасникам АТО виплачували окремо компенсацію, яка покривала би проїзд у транспорті. Виникає питання: люди, які ще не отримали посвідчення учасника бойових дій, хочуть проїхати в маршрутці безкоштовно, але офіційно такого права не мають. Пришвидшення документів – це одне, але як вирішити таку ситуацію?
— Така категорія може бути потенційно розглянута на якийсь перехідний період на місцевому рівні. Об’єднання АТОшників мають ініціювати цей процес. Треба розуміти яка кількість цих людей, який період проходить оформлення УБД-посвідчення, щоб ми розуміли, які це масштаби. Бо пенсіонери є сьогодні і завтра, а тут буферний час, коли ти сьогодні ще не є учасником бойових дій, а через три місяці вже учасник. Ще не було поняття тимчасової пільги і механізму до неї. Але якщо буде така необхідність, то будемо випрацьовувати.
— А є якась неформальна домовленість з перевізниками, щоб вони безкоштовно перевозили учасників АТО?
— Я вважаю, що це має бути неформальна домовленість кожного перевізника зі своєю совістю. Не більше не менше. На цьому мають зніматися всі питання. Не залежно від того, які були б законом чи місцевим самоврядуванням передбачені пільги, кожен перевізник може надати пільги на своєму рівні. Наприклад, перевізник може надати пільги дівчатам-блондинкам, якщо йому це подобається. Це право перевізника – сьогодні це приватний бізнес. Якщо для нього пріоритет – заробити гроші, ніж домовленість зі своєю совістю…
— А у міському транспорті треба кондукторам пояснювати?
— Якщо на сьогодні немає прецедентів, що десь когось висадили, чи не провезли, то це означає, що не треба. Аргумент перевізників, що це «людський фактор». Але в міському транспорті працюють люди з того ж міста, з тієї ж країни, які розуміють ситуацію і з ними таких проблем немає. А у перевізників, що не водій, то хам. Тому що йому дають такі вказівки. У приватній структурі немає варіанту демократії взагалі. І коли мені перевізники заявляють, що оголошення вісять, бо хтось їх не зірвав, то маршрутка кожен вечір повертається на базу і перевізник має можливість кожного вечора пройти і подивитися, що в салоні вісить.
— Ви плануєте далі у маршрутках слідкувати за цим?
— Насправді я вважаю, що це є ненормальною практикою, щоб сьогодні заступник голови їздив по маршрутках і перевіряв, які там вісять оголошення. Не тому, що я такий гордий, а тому, що цього просто не повинно бути. Якщо буде така необхідність, то будемо вживати всіх необхідних заходів. Крім того, сьогодні є і кадрова проблема в управлінні, що ми не можемо фізично забезпечити повного контролю і охопити все. Але нам потрібно вийти на систему, коли перевізники будуть розуміти, що у них є договір і зобов’язання, які вони повинні виконувати.
— В одному з коментарів Ви говорили про офіційний документ, який буде розроблятися на рівні міста щодо пільг. Що з ним зараз?
— Ми сьогодні готуємося до такого варіанту: маємо прорахувати скільки це людей, які будуть потрібні суми і розробити положення на місцевому рівні. Стан необхідності і актуальності цього зараз підвішений, бо немає рішення, що місця повинні це зробити.
Але те, що держава не заклала ці кошти, є свідченням того, що курс Києва на перекладання повноважень на місця.
— І на закінчення інтерв’ю – на чому Ви їздите на роботу?
— Я в основному ходжу, мені не так далеко. У літній період більше пересуваюся велосипедом.
Розмовляла: Юліана Паранько
Фото: Анна Максимова
