У 2016 році «Вголос.zt» запропонував своїм читачам ряд цікавих фотоекскурсій у різні пори року, зокрема, вулицями Житомира, Новограда-Волинського, Овручем. Які з них відвідали найбільше жителів області – далі у підбірці.
1. Вулиця 1 Травня, яка нині носить ім’я Святослава Ріхтера. Її можна назвати вулицею контрастів. Тут поруч «уживаються» приміщення, які звели у ХІХ столітті, та сучасні багатоповерхові будівлі. Зокрема, у 1894 році було збудовано пожежну вежу, що знаходиться під № 33. Кінцем ХІХ століття датуються спиртоочисні склади – нині будівля під № 38, будинок купця Журавльова – під № 45. По цій же вулиці у будинку № 51 мешкав український письменник і кінорежисер Олександр Довженко. Хоча протяжність вул. 1 Травня, порівняно з іншими вулицями міста, невелика, на ній розміщено чи не найбільше важливих для міста споруд. Це – два приміщення поліклінік, загальноосвітня школа, міський палац культури, лікеро-горілчаний завод, прокуратура, суд тощо.
2.Одним із найцікавіших місць Новограда-Волинського є давня фортеця, розташована на березі річки Случі. Відновлена вона у роки незалежності, а до цього часу на історичному місці давнього Звягеля були руїни. Також відновлено дзвін, який сповіщав, що річкою ідуть кораблі. У свій час на цьому місці були ринок, ратуша, костел та князівський палац, а фортеця виконувала охоронну функцію. Нині це – найулюбленіша зона відпочинку містян, і прекрасна вона у будь-яку пору року.
3. «Морське» називають один із мікрорайонів Новограда-Волинського. Багато місцевих жителів не здогадуються про походження такої назви. Виявляється, що більше, ніж півсотні років тому тут знаходилося військово-морське училище. Саме в ті часи тут був побудований стадіон, навчальний аеродром, стрілецький тир, басейн, спортивні майданчики. На території містечка були казарми, будинки для офіцерського складу, клуб… Наприкінці 90-х у переобладнаних казармах тут жили родини військових. Цікаво, що усі дерева в найзеленішому районі «Морське» посадили військові.
4. Мікрорайон «Болгарбуд», що у Новограді-Волинському, умовно ділиться на дві частини: нове містечко та старе. «Нове» побудували на початку 90-років – німецькі та болгарські спеціалісти. Окрім багатоповерхівок для військових – школу, дитячий садок та ряд установ соціального призначення. Але сьогодні наша фотоекскурсія іншою частиною мікрорайону, яка захоплює подих. Тут знаходиться Будинок офіцерів, невеличкий парк, столітній дуб, джерело… Окремої уваги заслуговує палац, побудований князем Любомирським. Колись палац граф Уваров подарував своєму зятю Мезенцеву. Зараз будівля поєднує в собі елементи відразу трьох стилів: бароко, класицизму і ренесансу. Після революції будинок віддали сільськогосподарському технікуму, а через деякий час він став штабом однієї з дивізій. Новоград-волинці так і кажуть – «штаб дивізії».
5. Вулиця Пушкіна у Новограді-Волинському серед ряду інших вулиць майже нічим не виділяється, однак все ж має свої особливості та у різні пори року виглядає однаково красиво. Затишною і в той же час гамірною стає взимку, коли сніг укриває її білим покровом, а діти поспішають на вулиці для зимових розваг.
6. Восени 2016 року Житомир засніжило, погода подарувала по-справжньому зимові дні. Окрім проблем, які виникли з масштабним снігопадом, з’явилася можливість помилуватися чистим, білим містом.
7. Поєднання старовини й сучасності – так нині виглядає давнє поліське місто Овруч, розташоване на березі річки Норинь. Місцеві жителі пишаються Свято-Василівським та Спасо-Преображенськими соборами, які додають давньому місту особливого колориту та духовності.
8. Вулиця Шевченка у Новограді-Волинському – центральна у місті. Тут знаходяться міська рада, головне відділення пошти, Свято-Михайлівська парафія Української Православної Церкви Київського Патріархату, автовокзал, редакції друкованих ЗМІ, парк, інтернат, стоматологія, промислово-економічний технікум і десятки різних магазинів та кафе. Пам’ять про великого Кобзаря місцеві жителі закарбували не лише у назві вулиці. У серпні 2001 року в районів автовокзалу новоград-волинці відкрили Пам’ятник Тарасу Шевченку. Він вважається одним із кращих в Україні. Відомо, що у 1846 році місто відвідав сам Т. Г. Шевченко. А його захоплення мальовничими краєвидами Новограда-Волинського відображене в повісті «Варнак».
9. Вулиця Домбровського у Житомирі носить ім’я польського політика та військового діяча Ярослава Домбровського, який народився у Житомирі, помер – у Парижі. Раніше вулицю називали Сінною, потім – Сагайдачного, проте ці назви не прижилися. Домбровського – одна із найдовших, починається вона від вул. Перемоги та перетинає сім великих вулиць: Тютюнника, Покровську, Небесної Сотні, Хлібну, Князів Острозьких, Івана Мазепи, Східну – та провулки. На самому її початку знаходяться три навчальні заклади: дитячо-юнацька спортивна школа № 1, музична школа № 4, загальноосвітня школа № 36 ім. Я. Домбровського. Далі розташований відомий у місті Сінний ринок. За торгівельними рядами та сірими спорудами вулиці майже не помітно її давніх будівель з цікавою архітектурою.
10. Старі приватні будинки та нові сучасні споруди, розритий тротуар і романтичні малюнки на стінах, рекламні оголошення та плющ, який дістався четвертого поверху, – такою осінньої пори виглядає житомирська вулиця Степана Бандери у фотографіях. Раніше вона називалася вулицею Чапаєва. Зміна назви ще більше підкреслила її контрастність.
Автор фото: Сергій ОМЕЛЬЧУК, Іван ЛАВРЕНЧУК, Оксана ШУЛЬГА.
