Двоє 19-річних житомирянок – Світлана та Олена Варс – уже влітку цьогоріч можуть опинитися на вулиці. Аварійний будинок по Старовільській, 28, в якому вони проживали, знесли ще у жовтні 2012-го. Тоді дівчата перебували в інтернаті як діти, позбавлені батьківського піклування. Нового ж житла, яким сім’ю повинні були забезпечити, досі немає. Як і грошей, що на нього виділялися. Ось уже три роки поспіль дівчата оббивають пороги різних відомств, а правди домогтися так і не виходить. Зокрема у п’ятницю спробували почути щось нове від нової влади міста – прийшли до першого заступника міськголови Олексія Ясюнецького. Той одразу ж скликав «кабінетну» нараду.
«Нам із сестрою тоді було по вісім-дев’ять років – ми проживали в інтернаті. У 2015 році я випустилася, і мене прийняли до центру міжнародної громадської організації „Останній дзвінок“ (по вулиці по Бориса Тена, 93, – авт.). Сестра уже там була, тому і мені дозволили залишитися. Але з липня ми маємо виїхати звідти, бо проживання в центрі вже не передбачається», – розповіла кореспондентам «Вголос.zt» Світлана Варс, яка зараз є студенткою другого курсу Житомирського інституту медсестринства.
Враховуючи всі літери закону, сім’я Варс мала би зараз проживати у двокімнатній квартирі загальною площею 50 кв. м. За розрахунками 2013 року, вартість такого помешкання становила 350 тис. грн. На сьогодні ж, аби його придбати, треба вже вдвічі, а то й утричі більша сума.
Тож залишається відкритим питання, де Світлана, Олена та їхня мати житимуть далі.
Як може, підтримує дівчат юрист ГО «Останній дзвінок» Семен Шульгін. Зокрема і до заступника мера він прийшов разом із ними. Спілкуючись показав нам різні документи-рішення, де все чорним по білому: конкретним мешканцям знесеного будинку – конкретні суми на придбання квартир. Але то так лише на папері. Зі слів юриста, питання повисло у повітрі ще з кінця 2012 року.
«Коли дівчат забрали до інтернату, у будинку по Старовільській залишилася проживати їхня мати. Її після знесення переселили до гуртожитку по вулиці Східній. Там вона мешкає і зараз. Дівчата досі прописані за тією адресою, хоча будинку там уже немає. Після інтернату вони вступили до житомирського інституту, де навчаються зараз. Дівчата залишаться на вулиці, хоча відповідно до закону, у такому випадку мають бути забезпечені новим житлом. Але з 2012 року це питання не вирішується. Хоча всім, хто там проживав, надавали конкретні квартири або ж суми на їх придбання. Чи буде воно вирішене – невідомо. Так само незрозуміло, чи будуть виділені кошти, які, може, й були тоді виділені, але пішли не в те русло. На придбання ж тієї двокімнатної квартири, яку дівчата та їхня мати мали би отримати, сьогодні необхідно вже порядку 700-800 тис. грн», – зазначив він.
Як пояснили у мерії, земельну ділянку на місці знесеного будинку надали державному експортно-імпортному банк України (Укрексімбанк). Там мало з’явитися ще одне відділення цієї кредитно-фінансової установи. Натомість – зараз там просто загороджена територія.
«Комісія, яка займалася цим питанням, врахувала те, що того часу, коли дівчатка були влаштовані до державного дитячого закладу, то за ними залишилося право на користування житлом по вулиці Старовільській. Зважаючи на те, що дівчата були прописані разом із матір’ю, то пропозиції придбання нового житла йшли з урахуванням того, що вони мають повернутися до матері. Тому вирішили придбати двокімнатну квартиру, щоб одна кімната була матері, інша – дівчатам. Це все, що було у наших повноваженнях», – прокоментувала начальниця служби у справах дітей міської ради Надія Косяк.
Чиновниця визнає: проживати у гуртожитку при виші, де навчаються дівчата, можна буде лише до червня. Інший варіант – Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді може допомогти із влаштування до обласного соціального гуртожитку. Але й там мешкати можна буде недовго – лише три роки.
Разом із тим, за інформацією начальниці відділу по обліку та розподілу жилої площі міськради Надії Кухнюк, ймовірно, у червні 2013-го банк міг перерахувати кошти на придбання житла для родини Варс – як пайову участь у розвиток інфраструктуру. Але чи дійсно так було, сказати не змогла.
Заступник міськголови Олексій Ясюнецький узявся дослідити, що і як було зроблено насправді. Він пообіцяв вирішити цю проблему до червня, доки дівчата ще проживатимуть у центрі ГО «Останній дзвінок».
«Якщо банк не виконає, або ми побачимо, що він і може виконати цих зобов’язань, то будемо вирішувати це питання власними силами. А з банком тоді будемо говорити про скасування акту постійного права користування на земельну ділянку. Треба також подивитися, чи мав узагалі банк соціальні зобов’язання забезпечити їх житлом», – сказав він.
Що ж, говорячи мовою канцеляризмів, кореспонденти «Вголос.zt» теж триматимуть це питання на контролі. За розвитком подій щодо забезпечення дівчат житлом слідкуйте на сайті.
Текст: Олександр Трохимчук
Фото і відео: Анна Максимова
