Після гучних скандалів та зняття недоторканості з декількох «народних» обранців, парламентарі пішли на літні канікули. Давно існуюча криза в українському парламенті може посилитися восени, коли до Верховної Ради обіцяно принести ще декілька десятків справ на зняття депутатських недоторканостей. Політична криза спостерігається не лише у вищому законодавчому органі країни, очевидно що міська влада також переживає значну владну кризу.
Міський голова 8 місяців не має першого заступника. Заступник з питань ЖКГ чи то йде у відставку, чи то його лише просять піти – вже 6 місяців незрозуміло для пересічних житомирян. Попри це, він і далі продовжує працювати. Працює не лише він, а й компанія, кінцевим власником якої є його дружина, яка регулярно отримує підряди на роботи від комунальних підприємств міської ради. Секретар міської ради, яку очільник міста також «просить» піти у відставку та заявляє про корупційну складову, продовжує працювати, хоча саме з її ім’ям пов’язані гучні корупційні скандали у місті. Начальник капітального будівництва написав заяву на звільнення, але і далі працює на своїй посаді. Дивина та й годі. Вже рік триває реконструкція тротуарів – кошти витрачені, роботи зроблені неякісно, окремі
ділянки розриті вже більше ніж півроку. Не будучи спроможними закінчити розпочате, міська влада береться за новий ще більш масштабний проект набережної. За моєю інформацією, лише її проект коштував 600 тисяч гривень. Ще не розпочавши роботи, вже виникають зауваження щодо цього проекту. Виходить, що висновків ніхто не робить. Все зводиться до того, що влада у Житомирі концентрується в руках міського голови, і це призводить до прийняття невірних рішень. Опозиції у місті не чути. Вона, звісно, існує, але до неї не прислухаються. Так само, як не прислухаються і до думки житомирян. І це вкотре підтверджує, що успішний та ефективний бізнесмен не завжди є хорошим політиком.
Міська рада – це не бізнес. Це рішення, від яких залежить життя та долі людей. Багато що анонсувалося та відкривалося у Житомирі, але, на жаль, досі не працює. Аеропорт, з якого літаки мали літати у 2015 та 2016, досі не функціонує. Про будівництво інвестиційного парку також не чути. Центр для безпритульних тварин відкрили, але бродячих собак у місті менше не стає. Тролейбусна лінія до мікрорайону Малікова функціонує, але тролейбуси їздять туди дуже рідко. І цей список можна продовжувати довго. Комунального транспорту за останні роки стало більше, але «реформа» з електронним квитком зупинилася на впровадженні переносних валідаторів, які в місті прозвали касовими апаратами. На їх закупку з міського бюджету витратили 7 млн гривень. Який економічний ефект від цього отримало місто та ТТУ – невідомо. Маршрутні таксі у Житомирі з підняттям вартості проїзду залишилися незмінними – жодного додаткового сервісу та зручностей пасажири не отримали. Маршрутки і надалі їздять із завареними люками, колесами, які іноді відвалюються під час руху, брудними салонами, з яких під час дощу вода тече, як з душу. Типовою є ситуація, коли водій може не їхати до кінця свого маршруту або просто «зійти» з маршруту. Після 21:00 стає проблематичним дочекатися маршрутне таксі, адже більша частина транспорту завчасно сходить з маршрутів, цим самим порушуючи затверджені графіки руху. Подібна ситуація в багатьох сферах життєдіяльності міста. І в школах, де директорам, з порушенням господарського кодексу, делегували не типові для освітнього закладу господарські функції, і у медичних закладах, де медичному персоналу не вистачає коштів на заробітну плату, і в інших питаннях ситуація залишається критичною. Житомир – один із лідерів за рівнем корупції в Україні, і це багато що пояснює. Це все є комплексними проблемами міста, які свідчать про кризу місцевої влади. Багато з того, що відбувається у Житомирі, пересічні мешканці не бачать. Іноді їх це не цікавить, іноді у них немає можливості про це дізнатися. Не є секретом, що частина місцевих ЗМІ висвітлюють інформацію лише у «правильному» ракурсі. Варто розуміти, що усі ці процеси безпосередньо впливають на майбутнє міста. Якщо у міській раді існує криза, потрібно знаходити можливості виходу з неї. Якщо цього не можливо зробити, варто шукати тих, хто буде здатний це робити, розвиваючи місто, а не заганяючи його у прірву.
