Село Гута-Бобрицька, що в Ємільчинському районі, як маленький ґудзик — загублене посеред лісу і забуте. У теплу пору року скрізь хазяйнують кропива та лоза — природа, відчувши відступ людини, перейшла в атаку. А колись тут вирувало життя: були ферма, комора, кузня, магазин, сільський клуб, дитячі ясла та навіть початкова школа. А в кінці 90-х тут проживали півсотні жителів. На кількох вулицях стояли біленькі хатки зі впорядкованими присадибними ділянками. Протягом останніх двадцяти років молодші жителі виїхали, а старенькі відійшли… Нині здається, що в селі час зупинився. Електрика — ось і вся цивілізація. Про місцевих жителів тут нагадують квітники та фруктові садочки. Де-не-де в бур’янах можна знайти залишки будинків та фундаментів, усе інше потроху забирає ліс та кущі.
