Село Антонівка, що у Ємільчинському районі, загубилося поміж поліських лісів. Межує з невеликими селами Усолусами, Майданом, Ставками, Ужівкою, а також Гутою-Бобрицькою, яка вже залишилися без жителів.
Відповідно до останнього перепису населення, у Антонівці в кращі часи проживали 108 жителів. Але рахували тут їх 17 років тому… Зараз на вулицях села малолюдно, а взимку взагалі складно зустріти кого-небудь. Про життя у Антонівці говорять кілька начисто вибілених поліських хат та блакитний дим із димоходів. З історичних джерел відомо, що Антонівка – колишня німецька колонія Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії.
«Відстань від Житомира 66 верст, відстань від волості 12 верст. Дворів 19, мешканців 118. В період голодомору 1932-1933 років загинуло 35 чоловік. Під час загострення сталінських репресій в 30-і роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни трьох мешканців села, з яких одну людину розстріляли», – це все, що згадують про село у відкритих джерелах.
У другий тиждень після Великодня сюди з’їжджаються сотні людей на Проводи. Звідусіль приїжджають провідати могили рідних на місцеве кладовище, яке знаходиться край села.
