В історичній частині Житомира виявили, зокрема, польську монету XVII століття, скребок пізньотрипільської культури та дзвіночок. Такі результати обстеження співробітниками відділу досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею схилів підвищень лівобережної частини струмка Рудавки, що на Подолі, на ділянках, які раніше з певних причин, археологічно не вивчалися. Про це повідомила прес-служба музею.
«На північно-західному схилі високої безіменної гори в районі католицького костелу було знайдено срібну польську монету півгрош (півторак) Сигізмунда – ІІІ (1587-1632) карбовану у 1626 р. А на північному схилі Замкової гори знайшли скребок, виготовлений із кременю сірого кольору зі смужками світлішого та темнішого відтінків. По периметру скребок оброблений віджимною ретушшю. Скребки використовувалися у побуті для обробки шкіри, рогу, кістки, дерева. Належить до предметів пізньотрипільської культури доби енеоліту – ранньобронзового віку», – йдеться у повідомленні.
Один із артефактів, який потрапив до рук «чорних копачів» та не представляв цінності і невдовзі міг опинитися на смітнику, врятував і передав до відділу житомирський шанувальник старовини і громадський активіст В. М. Потапенко. Це – фрагмент невеличкого бронзового виробу кулястої форми, порожнистого в середині, у верхній частині якого впаяне вушко округлої форми із наскрізним отвором. Ідентифікується як бубонець (дзвіночок). Він мав багатоцільове призначення.
«Неабиякий інтерес серед знахідок «скарбошукачів» представляє князівська печатка давньоруського часу, яку тоді ж було знайдено на схилі Замкової гори. Її зображення випадково вдалося «виловити» в Інтернет-мережі. Печатка свинцева округлої форми, діаметром близько 2,1 см. На лицевій стороні ростове зображення святого Федора з німбом, який у правій руці тримає спис, а лівій – щит. На звороті напис у три рядки: Дъ / нъсл / ово. Печатка безсумнівно могла належати особі князівського роду, який отримав при хрещені ім’я свого духовного патрона – Святого Федора», – повідомили у прес-службі.
Співробітники музею пояснили, що їм вдалося відшукати дві особи, які певною мірою могли бути власниками зазначеної печатки. В їх числі Мстислав – І Володимирович (Великий) (1076 – 1132 рр.), який посідав великокнязівський Київський стіл упродовж 1125 – 1132 років. Другий – Мстислав Ізяславич (1125/1126 – 1170 рр.), який декілька разів з перервами, у силу різних обставин, у тому числі військових сутичок, займав великокнязівський стіл упродовж 1159, 1167 – 1169, 1170 років.
«Цікаво, що їх поєднує приналежність до одного могутнього роду Мономаховичів, а з другого – обидва в хрещені отримали ім’я Федора. Печатки з наведеними вище параметрами, хоча й з деякими відмінностями, використовувалися зазначеними князями при житті, особливо у київський період їх правління. Сам факт знахідки такої печатки може, зокрема, свідчити, що Житомир належав до низки важливих населених пунктів Київської Русі, які знаходилися під юрисдикцією київського князя. В ньому, можливо, перебували представники правлячої верхівки – князі або бояри. Висновки не є остаточними, у процесі пошуку дані будуть уточнюватися. Прикро одне, безцінний артефакт, який міг би зайняти достойне місце в майбутній музейній експозиції, яка висвітлюватиме історичне минуле Житомира, спритними ділками скоріш за все збутий з аукціону і, можливо, втрачений назавжди», – розповіли у прес-службі.
Нагадаємо, на Замковій горі геофізики знайшли два ймовірні підземелля. Під час реконструкції тротуару у Житомирі виявили вхід до підземелля.
