Зо два тижні тому Кабінет Міністрів України оприлюднив «Правила етичної поведінки державних службовців», затверджені відповідною постановою від 11 лютого. З-поміж іншого, у документі є пункт, згідно з яким держслужбовцям рекомендують утриматися від публічної критики органів державної влади. Журналісти «Вголос.zt» поцікавилися у керівників Житомирської міської й обласної ради, облдержадміністрації та деяких найбільш публічних чиновників і депутатів, що вони думають про таке обмеження.
Житомирський міський голова Сергій Сухомлин:
«Я думаю, що це, як би м’якше висловитися, деякою мірою „брєдова“ постанова. Тому що заборонити людям критикувати не можна. Якщо об’єктивно є за що критикувати, то це треба робити. Розумний зробить із критики висновки. А той, хто не прислухається матиме проблеми і буде наступати періодично на ті ж граблі».
Заступник голови Житомирської облдержадміністрації Ярослав Лагута:
«За цією постановою, ми не має коментувати і критикувати. Рішення Уряду виконуються, а не коментуються. Я не думаю, що це має вплинути на свободу слова».
Голова обласної ради Анжеліка Лабунська:
«Коли всі критикували Януковича, [у липні 2012 року нардеп від фракції „Партія регіонів“ Віталій] Журавський вніс законопроект щодо кримінальної відповідальності журналістів за критику влади (наклеп). Ті люди, які сьогодні при владі, тоді наввипередки критикували цей законопроект. Вони розуміють, що такий закон (про обмеження у висловлюваннях для державних службовців, – ред.) через Верховну Раду не пройде, тому прийняли це рішення завдяки постанові Кабінету міністрів. Вважаю, якщо ми підписали Асоціація про співпрацю з ЄС і визначилися зі шляхом до Європи, то маємо дотримуватися європейських цінностей свободи слова. Ця постанова – просто наступ на свободу слова. Державні службовці мають право висловлювати свою думку. Навіть у статуті Збройних Сил є пункт про те, що військовослужбовці мають право не виконувати наказ командира, якщо він є злочинним. Тому заборона критикувати діяльність державних органів – це повернення [до режиму Януковича] та узурпація влади».
Секретар і депутатка Житомирської міської ради Наталія Чиж:
«Я дуже погано ставлюся до цього обмеження, бо владу треба контролювати. Я сама, хоч і є представником влади, але залишаюся ще й громадським діячем. Можливо, критикувати владу – це не зовсім коректно для держслужбовця… Хоча, з іншого боку, державний службовець – це насамперед людина, в якої є власна думка. Взагалі, якщо є гласність і буде критика, тоді влада буде „в тонусі“. Зрозуміло, що критика має бути толерантною і по ділу, а не просто образливою».
Начальник управління культури ОДА Юрій Градовський:
«У Білорусії така заборона діє. Кажуть, що там краще жити… Я часто буваю на гастролях у Білорусії – там із пересторогою ставляться до кожного слова. У нас же такого і близько немає. Тому це заборона для тих, хто не вміє читати й писати. Все має бути в свідомості. Вважаю, що має бути сильна влада і міцний кулак, тоді буде порядок. Зараз, погодьтеся, у нас є свавілля і засилля псевдосвободи [слова]. Тому тут можна двояко трактувати. Мене як публічного чиновника така рекомендація абсолютно не лімітує. Хто мені забороняє висловлюватися зі сцени? Але все має бути інтелігентно, в етичним рамках».
Начальниця управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА Ольга Григор’єва:
«Ця постанова має передусім рекомендаційний характер. Думаю, чиновник на своєму робочому місці має бути аполітичним. Поза роботою – будь ласка: він, як звичайна людина, має право на вільне висловлення власної думки».
Начальниця управління у справах сім’ї, молоді та спорту міськради Ірина Ковальчук:
«Наше управління абсолютно нормально ставиться до критики. Можливо, якщо критика стосується верховної влади, то треба інколи себе стримувати – бувають „перегини“. Взагалі, я особисто з цим ніколи не стикалася, тому не можу сказати, як ця рекомендація вплине на свободу слова чиновників і мою зокрема. Хоча у нас – демократична країна. Тому, чому б не покритикувати владу – без лайки та конструктивно?»
Депутатка обласної ради, журналістка Олена Галагуза:
«Є такий вислів Еріха-Марії Ремарка: „Якщо все одно нічого не можна зробити, немає сенсу доводити себе до безумства.“ Не можна зробити однозначних висновків щодо цієї постанови Кабміну. З одного боку, критика потрібна, але конструктивна. Якщо, наприклад, йдеться про критику корупційних схем, це потрібно робити. Безумовно, будь-яка критика, яку собі дозволяє людина, працюючи в органах влади, не має бути демагогією. Тому що у нас, на жаль, це дуже поширене явище, коли озвучують якісь заяви, що не мають під собою доказів, а врешті – не мають наслідків. Я виступаю саме за причино-наслідковий зв’язок. Тобто якщо ти озвучив якісь факти, якісь цифри, вони автоматично мають розглядатися правоохоронними органами. От тоді буде ефект. І жодна постанова Кабміну не заборонить тобі викрити якісь корупційні схеми. А говорити казна-що… Це нікому не потрібно. Бо ці політичні дивіденди всіх уже втомили. Врешті-решт, якщо людина боїться за своє робоче місце, то я не бачу сенсу цієї боязні. Тому що ми добре знаємо, що робота в органах влади оцінюється в грошовому еквіваленті дуже погано. Тобто все залежить від того, що рухає людиною, яка озвучує певну критику».
Депутатка міської ради, журналістка Ірина Ярмоленко:
«Державна служба зараз перебуває в стані такої собі стагнації. Можливо, якби було все стабільно і були зрозумілі правила гри в державному полі, то це було б доцільно. А в нинішніх умовах таке обмеження позбавить чиновників права на свободу слова, власної позиції і перетворить їх на простих виконавців. Чого не можна робити наразі! Бо керівники багатьох управлінь, служб є людьми яскравими, які не можуть постійно просто перерізати червоні стрічки і виконувати якісь статичні речі. Бо деколи громада прагне почути від них ту правду, яка є. Вони не можуть завуальовувати інформацію. А така вимога призведе до того, що держслужбовці будуть змушені підбирати до поганого факту гарні слова. До того ж, депутати місцевих рад дуже часто є працівниками державних установ. То як вони можуть тоді виловлювати свої думки під час сесій? Чи не порушуватиме це тієї норми? Взагалі, держслубовець є держслужбовцем до 18:00. А після цього часу він може бути й громадським активістом. А такою нормою його позбавляють можливості висловлюватися. Зрештою, держслужбовці у нас і так є заляканими і дуже часто не можуть виловлювати свою думку. Я сама була на державній службі (у 2015 році Ірина Ярмоленко працювала в управлінні зв’язків з громадськістю Житомирської міської ради, – ред.). Я впевнена, що ця норма не буде застосовуватися до тих людей, які є представниками правлячої політичної сили. Як людина, котра прийшла із журналістського сектору і поважає свободу слова, я проти таких обмежень».
Депутат обласної ради, екс-голова Житомирської ОДА Сидір Кізін:
«Узагалі, державний службовець, з одного боку, не є політичним діячем. Так, у нас Прем’єр-міністр представляє одну політичну силу, Президент – іншу. І вони один одного критикують, хоч знаходяться разом при владі. Народу України трохи дивно спостерігати, як декілька гілок влади гризуться між собою, і всі розуміють, що тут є політичний підтекст. З іншого боку, є свобода думки і діяльності ЗМІ. Журналістам цікава думка держслужбовців із того чи іншого приводу. Важливо, щоб ця заборона не стала такою собі цензурою і не закривала державний апарат і державних службовців від засобів масової інформації. Тут, в принципі, є небезпека такого перебору».
По суті ж, якщо уважно прочитати загальні правила поведінки державного службовця від 2010 року, то пункт нових правил щодо утримання від публічного критики влади є таким собі узагальнення одразу кількох попередніх. Формулювання лише стало більш жорстким. Хоча саме дієслово «утриматися» вживалося й у тому документі.
Для повіряння наводимо також копії сторінок нових «Правила етичної поведінки державних службовців».
Текст: Олександр Трохимчук
Фото: мережа інтернет, УНІАН, Олександр Трохимчук, Анна Максимова, Сергій Омельчук
