Архітектура й озеленення Житомира потребують наукового упорядкування. Через занедбане озеленення, місто втрачає своє унікальне обличчя. Таку думку висловив місцевий істрик і краєзнавець Георгій Мокрицькицй.
«Дерева треба з розумом розміщувати, а не перетворювати в ліс. Буває, на екскурсії я кажу – ось видно старий Житомир, а гості міста головами крутять вліво і вправо, а нічого не видно. Озеленення – це не є довільні хащі, це науково обґрунтована, архітектурно виважена композиція з дерев, кущів різної густини. Дерева головні в парку, в сквері, на набережній зоні – там, де є ансамбль. Наприклад, на Польовому майдані їх не вистачає – може бути більше. А от біля Кафедрального Собору – немає точки, з якої ми можемо його відзняти, щоб побачити велич цієї споруди. У Житомирі немає політики науково обґрунтованого формування міського ландшафту. У нас зараз немає людини, яка б відповідала за ландшафтну архітектуру Житомира», – розказав Георгій Мокрицький.
Прикладом науково спроектованого озеленення краєзнавець вважає реконструкцію Старого Бульвару. Зверху бачимо зелений тунель із дерев, а знизу людському оку, без перешкод, відкривається архітектурна забудова. А ще – сучасне озеленення біля центрального корпусу Житомирського державного університету імені Івана Франка. У 60-х роках там були посаджені ялини, які перетворилися на ліс, що закривав історичну будівлю, пам’ятник письменнику і заважав інсоляції аудиторій.
Захаращеною також на сьогодні науковець вважає територію Монумента Слави. Замковий майдан біля краєзнавчого музею та район водонапірної вежі, яку відтіснили на задній план парасольки літнього кафе.
«Хочу привести приклад з вулицею Бердичівською. Навпроти інституту медсестринства стоїть гуртожиток № 1 від Університету імені Франка. От між гуртожитком і житловим чотириповерховим будинком є незабудована просіка в середині кварталу. Така собі неформальна вулиця, яка відкриває перспективу на пожежну вежу по вулиці Ріхтера. І чого там тільки немає?! Колишні метрові стовпи дерев, пункт з прийому склотари, а можна було б студентський бульвар зробити, алею навпроти гуртожитків. Ніхто цим не займається. Цим має займатися головний художник Житомира, а посади такої немає», – сказав Мокрицький.
Ще до початку 90-х років в управлінні міста була така посада. До обов’язків фахівця входило відповідати за естетику відкритих панорам та дбати за гармонію поєднання зелених насаджень з історичними будівлями. Нині така посада не передбачена.
Ми звернулися до департаменту містобудування та земельних відносин, щоб роз’яснити, яким чином зараз відбувається контроль за загальною естетикою міста.
«На даний момент у нас немає такої контрольованої роботи щодо архітектури й озеленення міста, оскільки архітектура підпорядкована органам містобудування, а озелененням займається управління комунального господарства – це два різних напрямки і вони, здебільшого, не співпрацюють», – сказала начальник управління архітектури, містобудування та дизайну міського середовища Євгенія Черкасова.
За словами головного архітектора Житомира, нині у місті опрацьовують певні програми з цього приводу, але поки немає видимих результатів.
Нагадаємо, краєзнавець Мокрицький розвіяв легенди про житомирський будинок “серце”.
