Смачні кашки, веселі ігри, цікаві заняття, денний сон, прогулянки на вулиці… А головне – багато друзів. Здавалось би, жодних турбот, лише веселощі, але не для всіх! Ця картинка ідеальна лише для дітлахів. А от батькам доводиться платити за те, щоб їх малюк був доглянутий, накормлений, в безпеці, щоб корисно та цікаво проводив день з однолітками та вихователями.
Скільки будемо платити залежить від вибору форми садочка. Незважаючи, на великий вибір приватних, більшість матусь та татусів намагаються «впхнути» своє чадо до державного.
Міф, що дошкільна освіта в державних установах безкоштовна, давно розвіяний. Але з надією, що дешевше, ніж в приватних, реєструємось та подаємо документи. Процедура реєстрації досить проста, але після неї розпочинаються перші труднощі. На одне місце багато претендентів, тому дуже велика черга. Якщо, в бажаний рік зарахування, вдається потрапити до кількості щасливчиків, яким прийшов лист з запрошенням до дошкільного закладу, то вже потрібно відкласти мінімум 500-1000грн – це не витрати на збір малюка до садочку, це ніби благодійний внесок.
Так як, обіг готівки від батьків до керівництва заборонений, то при першій зустрічі отримуємо список речей які потрібно придбати (канцелярія та побутова хімія). У випадку з садочком моєї доньки, завідуюча сказала, що держава виділяє дуже мало коштів, а ще й з кожним роком все більше врізає фінансування. Зауважила, що працівники та батьки мусять робити фізичні та матеріальні внески. «Ну, а хто ж ще попіклується про наших дітей…, щоб штукатурка на голову не падала, з даху не капала вода, поки малі солодко сплять у своїх ліжечках?», – подумала в той момент я. Та й по правді, я була ладна заплатити будь-які кошти, аби дитина була там. А завідуюча, не соромлячись, додала, що гроші не можуть приймати, але в позику придбали для садочка багато інвентарю, будматеріалів, килимів. Тепер кожному «новобранцю» дають адресу магазину, та просять частково розрахуватись, називаючи конкретну суму. Наступного дня, я звітувала про оплату та принесла два величезних пакунки з усілякими засобами гігієни і не тільки. На мене чекала зустріч з вихователькою, дуже приємна жінка, але також постійно говорила про новий посуд, штори, доріжки, книги, фарби для стін і т.д. Я не думаю, що їй дуже хотілось, щось з нас вимагати, але така у неї робота. На перших батьківських зборах, був обраний батьківський комітет, на який полягло завдання збирати кошти на витрати для групи. Після невеличкого голосування мами почали відкривати гаманці та передавати купюри. Комусь ті витрати не б’ють по кишені, а деякі мусять і останні віддати аби до дитини ставились гарно, не «виділяли». Як бути сім’ям де один з батьків не працює, а інший отримує мізерну зарплатню, або мама-одиначка чи декілька дітей? Стягування коштів адміністрацією чи керівництвом тягне до кримінальної відповідальності. А от що робити та куди звертатись батькам з котрих батьківський комітет вимагає гроші і принижує при інших за те, що не здають на потреби? На жаль, пояснення «немає грошей», не всі зрозуміють, та далі дивитимуться зі зневагою. І це вже не проблема садочків, а людяності.
Не всім щастить з чесними керівниками садочка, тому багато коштів, які мали б йти на благо дітлахам, опиняються в кишенях у завідуючих. Все лише тому, що нам диктуються обов’язки, а не ведуться інформаційні роботи про права. Батьки мають право, але не зобов’язані робити благодійні внески на потреби закладу, але через спеціальний фонд.
Хочеться зауважити, що збирати гроші на миючі засоби в садочках Житомира також заборонено, проте знайома Ксенія розповіла, що й досі щомісяця примушують здавати 20грн!!!А поряд з ними є значно масштабніші витрати, нові двері, вікна, підлога… навіть на садовий інвентар. В окрему категорію наших витрат хочеться виділити подарунки для працівників садочка, якщо деякі здають по 10 грн на вихователя чи няню, то Ксенія стверджує, що вимагають в десятеро більше, адже подарунки, які собі замовляють працівники дитячого закладу – не дешеві. Плюс ще іменники діти, усілякі свята, цирки, театри, костюми на свята..
Дуже обурює те, що просять здавати на садочок (не на групу), навіть у тих, хто вже випускається. Скільки це ще буде тривати?! Чому ми не йдемо вперед, не кажемо «НІ» тим поборам, які були раніше? Час нам змінювати систему…
