Наприкінці грудня було офіційне відкриття двоповерхового будинку благодійної організації «Міський центр обліку бездомних осіб», що знаходиться за адресою пров. 1-й Іподромний 15-а. Проте мешканці притулку ще понад чотири місяці тому робили там самотужки ремонт та приводили все доладу. Місто нічого не дало, область виділила приміщення, а кошти на сантехніку надійшли з німецького посольства.
Усього в нічліжці є 20 спальних місць: жіноча і чоловіча кімнати. Проте жодного разу всі вони не були заповнені. Постійно у двоповерховому будинку проживають шестеро людей. Усі бажаючі можуть там заночувати з 20:00 до 08:00. Серед постійних мешканців є графік чергувань, щоб хтось із них весь час був на місці.
Олександр Охріменко – волонтер при нічліжці. Десять років тому він сам жив на вулиці три роки. Зараз же допомагає людям, які опинилися у такому ж становищі.
«У нас є гаряча вода, тут можна помитися. Також ми даємо людям чистий одяг, допомагаємо пройти медичну комісію: чи немає туберкульозу або захворювань шкіри. Ми також допомагаємо із питанням відновлення документів», – розповів він.
У нічліжці вже день перебуває Геннадій. До цього він жив у під’їзді. Зараз написав заяву на поновлення документів і має дах над головою. Розповідаючи свою історію, п’є гарячий чай із пластмасового стаканчика. У кухні холодно. Взагалі у будинку немає опалення. У кімнатах, де люди сплять, є обігрівачі. В усіх інших кімнатах та коридорах при такій температурі з рота видно пару. Проте, ніхто про це навіть і не говорить, адже людям, які спали в такі морози на вулицях, і так вже є головне: спати у теплі.
«На площі зустрів Олександра, він мені запропонував сюди прийти. Я тут помився, мені дали чистий одяг та постіль», – розказав Геннадій.
Без паспорта Геннадій живе з 1999 року. В останньому під’їзді жив з минулого року. Перед цим з 2011 по 2014 знаходився у місці позбавлення волі. А ще раніше жив з товаришем біля котельні. Чоловік пересувався на візку, тому Геннадій його возив.
«Люди місцеві нам допомагали. Дали палатку і спальні мішки. А раз ми приходимо, а це все пропало – якісь сволочі забрали. Жінки приходили, давали нам їсти. Навіть молодь часом давала гроші. А ми з ними грали в шахи», – розповів Геннадій.
У приміщенні нічліжки можна побачити великі гори одягу. За словами Олександра Охріменка, зазвичай, речами допомагають організації. А одного разу приїхав чоловік, віддав два мішки і поїхав геть. У нічліжці зараз проживає п’ятеро чоловіків та одна жінка. З Оленою ми зустрілися теж на кухні – вона прийшла готувати обід. У нічліжці сама живе вже чотири місяці.
«Хлопцям варю їсти, трохи по хазяйству допомагаю. До цього я жила в підвалах, на вулицях, у друзів. Але завдяки нічліжці зробила документи, оформила пенсію і вже навіть першу отримала», – розказала Олена.
На питання, чи не важко готувати чоловікам їсти, каже, що як коли. Важко, коли холодно.
В одній з кімнат є телевізор. За словами мешканців, його подарували добрі люди. Перед телевізором збираються троє людей. Один з них – 61-річний Валерій, який три роки жив на стадіоні. Зараз же отримав 1-шу групу з інвалідності, був у Коростишівському санаторії на лікуванні і чекає, поки переїде у будинок для літніх людей. Поки Валерій був у місці відбування покарання, лишився без житла.
«Я тут з літа вже живу. А до цього жив у Житомирі на вулиці три роки. Тут все добре, головне, що є дах над головою. Поїду або в Коростишів, або в Бердичів. Риба шукає, де глибше, а людина шукає, де краще», – розказав Валерій.
Одну з кімнат у нічліжці планують у майбутньому зробити для «матері та дитини», поки що там порожньо. Ще одну зараз займають речі та будівельні матеріали. У майбутньому у нічліжці також хочуть облаштувати власний актовий зал. Волонтери та працівники ГО «Милосердя» планують власними силами розповсюджувати інформацію: ходити до пунктів прийому макулатури чи пляшок і розповідати людям, що є така нічліжка. Адже місць для теплого сну є достатньо, а людей, які могли би цим скористатися, поки мало. На запитання, чи не далеко і не важко добиратися до нічліжки, Олександр відповів, що може це й на краще, що вона знаходиться у віддаленому районі, бо, швидше за все, люди не дозволили би у сусідньому під’їзді в центрі жити бездомним. А так можна уникнути виселення.
Текст, фото: Юліана Паранько
