Деякі житомирські школи почали практикувати інклюзивну освіту – навчання дітей з особливими потребами у звичайній загальноосвітній школі. Про те, як сьогодні застосовується цей світовий досвід, розповіла директор ЗОШ І-ІІІ ступенів № 26 Ірина Янчук.
– Відколи у вашій школі запровадили інклюзивну освіту та з якими проблемами довелося зіштовхнутися?
– Вже два роки працюють у школі інклюзивні класи. Набралися певного досвіду, однак необхідно багато чому вчитися. Відвідуємо тренінги з цього питання. Кожен навчає чомусь новому. Проблем дуже багато. Найперша – це нерозуміння суспільства загалом і не сприйняття особливої дитини іншими дітьми.
– Який вплив має інклюзивне навчання на здорових дітей та дітей з особливими потребами?
– Таке навчання найбільше необхідне для дитини з особливими потребами. Ми бачимо, що вони змінюються, удосконалюють навички спілкування. Також це необхідно звичайним дітям – вони стають добріші, вчаться співчувати, допомагати, спільно працювати. Це – інший рівень виховання дітей, а також батьків та вчителів.
– Чи траплялися випадки, коли батьки були проти створення інклюзивного класу?
– Я була б не щира з вами, якби сказала: «Ні». Звичайно, деякі батьки були проти. Минулого року дехто ходив в управління освіти на розмову, а також писали скарги. Однак ми розуміємо, що кожне нормальне суспільство все нове сприймає «в штики», і просто працюємо над цим, проводимо батьківські збори, самі вчимося і батьків вчимо. Надзвичайно приємно було, коли в кінці навчального року тато, який ходив в управління зі скаргою, приніс мені букет квітів і сказав: «Спасибі вам».
– Наскільки є складним процес створення інклюзивного класу?
– Щоб організувати такий клас, необхідно користуватися певною нормативно-правовою базою. Найкраще, коли клас створюється повністю новий. Минулого року до нас прийшла мама з дитиною, якій видали довідку на інклюзивну освіту з першого класу. Ми змогли це зробити – сформували клас із 15-ти учнів. Інклюзивно навчатися можуть дітки з різними видами вад. Вада розумовго розвитку – найскладніша для впровадження інклюзивної освіти, хоча і не потребує значного фінансового вкладання в заклад. Наприклад, якщо у школі навчаються діти з вадами опорно-рухової системи, то необхідно буде створити доступність до навчального закладу. Це відповідно – пандуси, туалети, двері. Діти ж із вадами розумового розвитку потребують більше педагогічно-соціального впливу. В нашій школі також навчається така дитина. Нині учень вже перейшов до третього класу. Зауважу, що за два роки дитина стала іншою. Навчилася правилам поведінки, реагує на те, що в певний період треба працювати, а в інший – відпочивати, тому що раніше хлопчик робив, що хотів і коли хотів. Тож з усього видно, що справа це складана, але й потрібна. Відношення суспільства до особливих дітей – ознака його зрілості.
– Скільки дозволяється особливих діток у звичайному класі?
– Цього року в нас на інклюзивному навчанні перебувало чотири дитини. У першому, другому, третьому і п’ятому класах. У звичайному класі, залежно від діагнозу, може навчатися максимум дві-три дитини.
– З якого віку краще розпочинати інклюзивне навчання?
– Розповім на прикладі, нещодавно, прийшла мама з дівчинкою, яка хоче навчатися в нашій школі в 11-му класі. Учениця має проблеми зі слухом і 10 років навчалася у спеціалізованому інтернаті. Дитина дуже гарна і розумна, але має величезні проблеми із соціалізацією, умінням спілкуватися з однолітками. Вважаю, що мама чинить дуже правильно, тільки краще це було б зробити раніше. Ми прикладемо величезні зусилля, щоб адаптувати цю дитину, бо їй через рік треба іти у широкий світ, вона має навчитися комунікувати з іншими людьми. А от минулого року до нас прийшла дитина, яка до цього навчалася у школі для розумово відсталих дітей. І стало зрозуміло, що якби ця дитина жила в іншій сім’ї, пішла у звичайну школу, то була б здорова дитина, а не розумово відстала. Ми побачили, що у дитини є потенціал, просто він не розвивався. Вважаю, що це прогресивні батьки, які вчасно зрозуміли і повернули дитину у звичайну школу. Кожна людина має право доступу до якісної освіти, а особливі діти – в першу чергу. Це є гуманність суспільства.
Довідково: Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. (Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912).
Нагадаємо, 2 червня в Житомирі відбувся тренінг з інклюзивної освіти.
