Ветеран 95-ої аеромобільної бригади, член правління Союзу десантників області, громадський діяч, політичний консультант, житомирянин Роман Кравецький пише чудові картини, але своїм талантом не хизується. Ми запитали у нього, як вдається поєднувати такі різні іпостасі та що служить йому натхненням.
– Де навчались малювати?
В мене технічна і економічна освіта. Це професії не пов‘язані з творчістю, але малювати люблю. Почав малювати у другому класі. В першому ще не знав, що вмію. Мені, певно,як і всім дітям малювала мама. Але коли спробував, то мій перший малюнок став кращим на шкільній виставці.
– Якось удосконалюєте професійні навички?
У художній школі не навчався, але купив досить багато літератури з цього напряму, читаю багато інформації в Інтернеті, щоб виконувати роботи на професійному рівні. Можу подивитись роботи різних художників і запозичити якісь цікаві особливості з їхнього виконання. Намагаюсь вдосконалюватись постійно. Є багато майстер-класів. Час – це досвід, практика і відповідно вдосконалення задля досягнення більших висот, особливо, якщо це стосується образотворчого мистецтва.
– У швидкому ритмі робочих буднів вистачає часу на творчість?
Коли людина займається суто написанням картин, то, звичайно, це легше. Коли працюєш і займаєшся громадською чи волонтерською діяльністю, то часу обмаль. Як правило сідаю за мольберт у вихідні або пізно ввечері. Іноді доводиться малювати до першої чи другої години ночі. Вночі спокійніше і досить часу. Єдиний мінус – це штучне освітлення, адже краще малювати при денному світлі. Я люблю взяти етюдник чи мольберт і піти десь на природу. Там наводжу контури, а вже потім вдома наповнюю кольором та наводжу тіні.
“Коли зустрічаю людину з цікавими рисами обличчя, можу підійти і запропонувати зробити портрет”
– В яких стилях малюєте?
Найбільше люблю графіку, хоч вона і складніша. Цей стиль потребує багато часу та витримки, бо, наприклад, олійними фарбами малювати швидше, а от олівцем, пастеллю працюється довше. Цікавим є напрям «сухий пензлик», де відрізнити малюнок від фото практично неможливо. З ним легко працювати і він не потребує великих затрат, адже, наприклад, олійні фарби дуже дорогі. «Сухий пензлик» передбачає використання чорної фарби, можуть бути й кольорові, але на одну роботу витрачається менше грама.
“Є картини, які я малював по півроку. Ставав до них, коли є натхнення”
– Скільки часу йде на виконання однієї роботи в цьому стилі?
Буває тиждень, по дві години щодня, якщо це складне творіння. Для простішого іноді достатньо півтори години.
– Скільки часу ви витратили на картину найдовше?
Є картини, які я малював по півроку. Ставав до них, коли є натхнення. Буває, що майже домальовую, малюю щось інше, а потім повертаюсь до неї через якийсь час.
– Що чи хто є джерелом Вашого натхнення?
Це оточення – природа, люди. Коли зустрічаю людину з цікавими рисами обличчя, можу підійти і запропонувати зробити портрет. Адже за рисами обличчя, людину можна читати як книжку. Я б назвав образотворче мистецтво поезією, яку ми бачимо.
-Чи є художники, які для Вас є своєрідними прикладами поєднання таланту і вміння?
Звичайно. Серед класиків – це загальновідомі. Наприклад, краще, ніж Айвазовський ще ніхто не зумів намалювати море. Але є й доволі багато сучасних.
“Коли проходив строкову службу намалював для цілої роти товаришів по службі їхні портрети разом з коханими”
– Вам легше малюється з натури чи по пам’яті?
Якщо говорити про пейзаж, то з пам’яті можна писати, наприклад, гори, якщо ти їх бачив багато разів. Так само слід запам’ятати як ростуть гілки дерев. Тому краще малювати з натури. Іноді фотографую сюжет, а потім перемальовую. Звичайно, втрачаються кольори, тому копіюю фото на великий екран, клею плівку аби не псувати зір і відтворюю зображення.
– Для Вас така творчість лише для душі чи це й спосіб заробітку?
Я малюю для душі і на радість людям. Свої картини дарую знайомим, рідним, друзям, тому у мене вдома залишилось мало робіт. Коли проходив строкову службу намалював для цілої роти товаришів по службі їхні портрети разом з коханими. Малювати тоді доводилось з фотокарток розміром 3х4. Малював олівцем або кульковою ручкою. Всі просили зробити такі малюнки для першої сторінки дембельського альбому.
Були, звичайно, в мене і виставки. Мій друг з італійської провінції Канту, що поблизу Швейцарії, організував мені виставку-продаж. Я відправив картини поштою і таким чином реалізував там декілька картин.
Наступного разу він запросив мене особисто, тоді я виставляв 15 картин, половина з яких знайшла своїх покупців. Я не оцінював їх, ціна була вільною.
– Ви розповіли, що мали виставки в Італії. Чи плануєте продовжити такий досвід в Україні?
Я планую виконати десь 100-150 картин у стилі контурної графіки. Такі картини дозволяють людині пофантазувати і «домалювати» їх в уяві. Якщо дозволять зробити виставку, чи то у міській раді, чи то у нашому виставковому центрі, то я зроблю це залюбки.
– На яку тему малюватимете для виставки?
Я вважаю, що кращого творіння природи, ніж жіноче тіло – немає. Бог створив жіночі риси обличчя, характеру досконало.Тому малюватиму жінок. Це будуть не лише портрети, а картини, які здатні показати багатогранний характер жінки. Це будуть сльози, посмішка, радість, замріяність.
