Існує теорія, що якщо хтось розбив у будинку скло і ніхто не вставив нове, незабаром жодного цілого вікна у будинку не залишиться. Безлад навколо нас спонукає поводитися нецивілізовано і нехтувати суспільними нормами та правилами. Наприклад, якщо на пустирі декілька людей викинуть сміття, езабаром на тому місці буде справжній смітник. Лише декілька сміттєвих пакетів, викинутих у недозволеному місці, підбурює людей робити так само, при цьому порушуючи правила та норми.
Таких прикладів безліч. Багато хто був свідками, коли з кількох пакетів виникали незаконні звалища сміття. Те середовище, у якому ми живемо, підтверджує цю теорію. Адже переважна більшість нашого суспільства порушує загальноприйняті норми. Якщо люди бачать, що інші особи порушують правила і їм це сходить з рук, то вони вважають, що можуть діяти так само.
Ми спостерігаємо тотальну безкарність. Не дивно читати у місцевих новинах, як один вкрав зливні решітки, другий викопав посаджені розслини, третій бачить, що їм це зійшло з рук і також починає красти або руйнувати. І ось вже навіть ті, хто пішов би на крадіжку лише у крайньому випадку, роблять це тому, що така поведінка стала нормою.
Так само розкриваються і стають відомими суспільству мільйонні схеми міських чиновників – майже кожного місяця новий гучний скандал. Ситуація на державному рівні ще гірша: кожного дня повідомляють про нового корупціонера та хабарника-високопосадовця. Пересічні люди бачать, що певна категорія людей, яка мала б працювати в інтересах усього суспільства, працює виключно для власного збагачення. Важливо те, що не усі чиновники та службовці є хабарниками. Багато з них чесні та порядні люди і спеціалісти, але загальне враження формується на іншому емоційному фоні. Це і є тими розбитими вікнами, які призводять до того, що суспільство починає бити й інші вікна, поступово руйнуючи весь будинок. Нехтування загальноприйнятими правилами політичних еліт (хоча елітами їх назвати важко) призводить до того, що усе суспільство забуває про правила.
«Ремонтувати вікна» політичної еліти мала б правоохоронна та судова системи. Але, як показує практика та досвід, після усіх гучних затримань і звинувачень ніхто не отримує вироків та покарання. Це ще більше посилює безкарність та безлад, який відбувається.
Багато хто каже, що риба гниє з голови. І з цим не можна не погодитися. Адже пересічні громадяни, бачачи, що «верхівка» краде, намагаються і самі красти,лише масштаб і спосіб інші. Якщо підлеглі бачать, що їхнє керівництво займається корупцією, через певний час вони також почнуть це робити. Корупція у нашій державі не лише у владі, вона у всіх сферах та галузях нашого життя. Фактично, корупція з дитинства (пологовий будинок, дитячий садок, школа) супроводжує нас до кінця життя. Нещодавно переглядав інтерв’ю з одним відомим українським бізнесменом, який розповідав, що в Україні він заробив великий капітал, не сплачуючи податки, і продовжує їх не сплачувати. Натомість його будівельний бізнес успішно працює лише тому, що він дає хабарі чиновникам, щоб ті швидко узгоджувати будівництво та здачу об’єктів. Але коли він веде бізнес у США – сплачує усі податки, дотримується законів і не намагається їх обійти. Ми усі живемо в країні, де відбувся зсув суспільних норм, і де неприйнятні норми співіснування стали домінантними та звичними для нас.
Риба гниє з голови, але чистять її з хвоста.
Поки люди будуть дозволяти політикам обманювати себе – політики будуть їх дурити. Абсолютно немає значення, яким буде прізвище наступного Президента або міського голови, якщо люди не почнуть його контролювати. Пам’ятаєте, як казали, що з фронту повернуться розумні, досвідчені, рішучі та візьмуть під контроль продажну владу? Але цього не відбулося. Ті елементи у військовій формі, які виникли у нашому місті (називати їх АТОшниками або учасниками війни на сході – це принижувати справжніх АТОшників та учасників війни) займаються переважно відстоюванням комерційно-бізнесових інтересів певних груп. Наразі ніякого ефективного громадського контролю з боку фронтовиків немає. Так само немає ефективного громадського контролю і з боку представників громади.
Мають бути дієві механізми контролю за бюджетом, витратами, закупівлями, роботою комунальних підприємств. Процедури мають бути простими, прозорими та зрозумілими для усієї громади, а не для обраних. Усі ці громадські ради та робочі групи у своїй більшості – фейкові, для відволікання уваги та виснаження поодиноких активістів. Адже не секрет, що деяких активістів, як і АТОшників, використовують для зведення рахунків чи для відстоювання комерційних інтересів.
Люди, які приходять у владу мають звикати, що їх контролюють. Що влада – це служіння, що це важко і дискомфортно. Що це не привілеї та гарантія безкарності, які ти собі купив на 5 років. І тоді у владу будуть потрапляти інші люди, з іншими компетенціями, цінностями, моральними та етичними якостями.
Наразі дієвими механізмами контролю, крім виборів, бачу наступні:
- громадські наглядові ради комунальних підприємств;
- затверджений Статут міста з чіткими процедурами взаємодії між владою та
громадою; - відкриті конкурси на посади місцевого самоврядування.
І поки цього немає і вони належним чином не функціонують, це означає, що влада не зацікавлена бути підконтрольною та підзвітною громадянам і суспільству.
