Енергонезалежність, енергоефективність, альтернативні джерела енергії – слова, які зараз стали «модними» не тільки у медіапросторі, а й у буденному житті українців, яким не все одно, скільки завтра доведеться платити за тепло. Із надзвичайно стрімким ростом тарифів на газ та електроенергію кожна українська сім’я змушена наперед оцінювати свої, перш за все, фінансові можливості для того, аби дім був теплим, а життя – більш-менш комфортним. Такі умови диктує не тільки ситуація із тарифами в Україні, а й світові тенденції до незвичної для нас економії енергії через здорожчання та вичерпування природних ресурсів.
Нещодавно Верховна Рада прийняла три закони з “енергоефективного пакету”. Вони важливі для Фонду енергоефективності та одержання підтримки Фонду з боку ЄС. Прийняті закони посилили контроль якості енергозбереження в новобудовах та відремонтованих будинках, а також зобов’язали до кінця 2017 року забезпечити 100% облік води та енергоресурсів. Також очікується, що робота Фонду енергоефективності сприятиме скороченню втрат газу у системах теплопостачання та у житловому секторі. Зараз ці втрати складають близько 2,4 млрд куб.м. і 9 млрд куб.м відповідно. Крім того, передбачається запуск протягом 5-8 років ринку послуг у сфері енергоефективності.
«Енергоефективні» закони
Закон “Про енергоефективність будівель” запроваджує енергетичну сертифікацію. Вона визначатиме клас будівлі за європейською шкалою та рекомендаціями зі зменшення енергоспоживання, встановлюватиме правила атестування енергоаудитора та їхню відповідальність. Це стимулюватиме споживачів заощаджувати ресурси та відкриє ринок енергоаудиту.
Закон “Про комерційний облік комунальних послуг” зобов’язує із 1 січня 2018 року у всіх житлових будинках встановити лічильники на газ, електроенергію і воду (будівлі, не обладнані лічильниками, не будуть підключатися до мереж); вводить пеню на борги за компослуги. За даними проведеного аналізу Держенергоефективності, якщо встановити на будинок прилад обліку тепла, через 1-3 роки споживання скорочується на 15-20%, у результаті мешканці платять за комуналку менше. Наразі в Україні лічильник на воду встановлені приблизно у 77% абонентів, а на тепло – 53%. Така ситуація дуже обмежує контроль за споживанням ресурсів та значно ускладнює економію.
Єдина підтримка людей – «теплі кредити»
Тетяна Бойко, експерт Реанімаційного пакету реформ, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА, так коментує теперішню ситуацію із впровадженням заходів з енергоефективності в Україні:
«Дійсно, зараз питання раціонального споживання енергетичних ресурсів є досить болючим як для населення, так і для промисловості. Державна політика у цій сфері потребує удосконалення. На сьогодні державою передбачено механізми фінансування заходів з енергозбереження у житловому фонді шляхом функціонування Урядової програми «теплі кредити»».
Це – єдина, поки що, державна програма підтримки населення у напрямку до раціонального використання ресурсів. Тетяна Бойко наводить дані Держенергоефективності врамках цієї програми: станом на 17 липня середній показник по регіонах з розподілу загального обсягу виданих кредитів на придбання «негазових» котлів, енергоефективногообладнання/матеріалівдля фіз. осіб, ОСББ/ЖБК становив ≈163,3 млн. грн. Закарпатська область, зокрема, має такий середній показник на рівні145,81млн. грн. Згідно з регіональним розподілом загального обсягу виданих кредитів населенню на придбання енергоефективногообладнання/матеріалів станом на 17 липня 2017 Закарпатська область, за словами експерта, не є серед лідерів, але середній показник, що становить 129,7 млн грн, є близьким до середнього показника по регіонах (≈ 142,1 млн грн).
«Тобто, попит серед населення у впровадженні енергоефективних заходів для приватних домогосподарств та багатоквартирного житлового фонду є досить значним, незважаючи на економічну ситуацію в країні. Постійне підвищення тарифів на енергетичні ресурси мотивує людей до їх раціонального та економного використання», – коментує Тетяна Бойко.
Приватному будинку – енергоаудитДля українців, за словами еколога Оксани Станкевич-Волосянчук (РМЕО «Екосфера»), насправді основне для просування в напрямку економії енергії – зробити енергоефективним свій будинок.
«Для цього треба робити еренгоадуит. Це – болюче місце, бо це має робити тільки фахівець – енергоаудитор. Звичайно, що для домогосподарства буде за дорого робити повний аудит. Для цього достатньо зробити експрес-енергоаудит. Але це має бути дійсно грамотний фахівець».
За словами пані Оксани, енергоаудитор не повинен надавати жодних інших послуг, він має бути незалежним:
«Це має бути людина, яка має технічну освіту, яка добре розуміється на конструкціях будівель, яка вміє користуватися приладами і трактувати їхні покази, яка вміє зробити обрахунки і відповідає за них».
Наразі в Україні цей ринок дуже погано розвинений. Це – одна із причин, чому так багато помилок виникає після, ніби-то, вирішення проблеми із теплом у будинку чи квартирі.
«Є шалена тенденція до заміни вікон, але, буває, таким рішення роблять ще гірше, ніж було. Вікна бувають дуже неякісні, дуже неправильно монтують їх. Те саме стосується утеплення. У нас продавці пінопласта переконали людей, що 5-шарового утеплення – достатньо, але насправді це – міф Дуже часто монтують пінопласт упаковочний, а не той, що дійсно є утеплювачем. Люди часто дуже багато грошей вкладають в утеплення, але роботи проводять неправильно і помиляються із вибором матеріалів», – коментує Оксана Станкевич-Волосянчук.
За її словами, РМЕО «Ексосфера» наступного року планує проводити спеціальні семінари, запрошувати експретів, які зможуть розповісти і пояснити, як вибирати профілі, як вибирати скло, які є втрати тепла і, головне, як самостійно, не витрачаючи значних коштів, зробити своє помешкання економним та ефективним.Енергоменеджмент у містахЩодо проблеми проведення оцінки енергоефективності у містах, Оксана Станкевич-Волосянчук зазначає, що тут перший і найнеобхідніший крок – системний моніторинг і впровадження енергоменеджменту. До прикладу, Ужгород до цих пір не має системного муніципального енергоменеджменту, який вирішив би купу проблем.
«Є примітивний моніторинг, який полягає у тому, що кожного місяця ми отримуємо платіжки: кожен навчальний заклад бачить, скільки він використав. У залежності від цього коригуються ліміти. Але не здійснюється ніякого менеджменту: не шукаються проблеми і шляхи їх вирішення», – каже експерт.
Однак, є один фактор, який змусить місто «виправитися»: минулого року Ужгород у числі 30 українських міст став підписантом Угоди мерів.
«Це – європейська ініціатива, при якій місто декларує, що воно хоче стати енергоефективним і бере на себе зобов’язання скоротити викиди вуглекислого газу до 2020 року – на 20%, до 2030 року – на 30% , плюс розробити план адаптації до змін клімату. Зараз у червні вже була створена робоча група із розробки плану дій зі сталого енергетичного розвитку міста – це основний документ, яки ми маємо розробити, прийняти і відповідно до нього діяти. По цьому документу має бути, зокрема, впровадження система муніципального енрегоменеджменту», – пояснює Оксана Станкевич-Волосянчук. Якщо ми не зробили це рік назад, все одно будемо змушені це робити. Місто рухається у цьому напрямку. Як тільки це буде впроваджено і запрацює, усі ці проблеми почнуть фахово вирішуватись, контролюватись і цими процесами будуть грамотно управляти. Все стане на свої місця. Це – певна стратегія міста, комплексний підхід. Тоді вже можна буде очікувати на результати», – запевняє пані Оксана.
Власна сонячна електростанція на дахуВласники приватних будинків, поки що не надто часто, але вдаються до заміни джерел енергії у помешканнях на альтернативні. Окрім сприяння підсиленню мереж, це ще й непогана можливість трохи заробити на продажі електроенергії за «зеленим тарифом».Жителі Ужгорода Іван та Альона Колодій не побоялися спробувати замінити «звичайну» електроенергію, на «зелену», відновлювальну і встановили на даху свого будинку власну невелику «сонячну електростанцію». Господарі розповідають, що це – не надто дешево, однак досить ефективно і екологічно.
«Сонячна електростанція для приватних домогосподарств має сенс тільки при наявності “зеленого тарифу”, тобто пільгової (підвищеної) ціни, за якою обленерго зобов‘язане викуповувати надлишки згенерованої електроенергії. Якщо встановлювати не мережеву стнацію, дозволяє продавати надлишки, а автономну (тільки для власних потреб без можливості продажу), то це насправді не дуже вигідно. «Зелений тариф» дає можливість за 5-10 років повернути вкладені інвестиції в електростанцію. Перед тим, як встановлювати сонячну станцію слід порахувати витрати електроенергії в будинку, де вона буде встановлена. Ефективною буде станція такої потужності, яка вироблятиме більше електроенергії, ніж споживається в конкретному будинку. До прикладу, якщо в місяць будинок споживає 300 кВт/год, то станція має виробляти хоча б на 100 кВт більше, тоді за надлишок отримуватиме гроші», – розповідає Іван Колодій.
Також, за словами Івана Колодія, крім самої станції, власнику будинку слід мати необхідні технічні умови:
«Потужність підведеної до будинку електромережі не може бути меншою, ніж потужність станції, крім того обов‘язково має бути заземлення, яке у нас часто не встановлюють. Ну і спеціальний двонаправлений лічильник, який є достатньо дорогим, теж має купити власник станції та заплатити за його монтаж».
Як зазначає еколог Оксана-Станкевич-Волосянчук, встановлення таких локальних об’єктів генерації – значно кращий шлях, ніж централізація ринку, яка зараз є у нас. Попри те, що власна сонячна електростанція – поки що не надто дешеве задоволення, є надія на можливість об’єднуватись в «енергетичні кооперативи», про які наразі готується законопроект.
«Це, фактично, є проривом, бо дасть можливість людям, які не можуть самостійно поставити собі таку «домашню сонячну електростанцію», об’єднатися. Люди зможуть заробляти і нарощувати свої потужності. Наприклад, 10 людей, поставили першу станцію на 30 кіловат, то через 5-10 років, уже у кожного з них може бути про 30 кіловат, що в сумі це вже буде давати 300», – каже пані Оксана.
Економія енергоресурсів – справа кожногоУкраїнцям необхідно докласти немалих зусиль для ефективного впровадження енергоощадних заходів. Тут потрібна, як посильна підтримка з боку держави, так і безспоередня участь у процесі самих громадян. Змінювати нинішню ситуацію щодо енергоефективності та енергозбереження у житловому фонді можливо лише комплексно, застосовуючи системний підхід на національному та регіональному рівнях. Тетяна Бойко, експерт Реанімаційного пакету реформ, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА, каже:
«Швидкого «рецепту енергонезалежності» не існує. Адже досягнення значних результатів на рівні всієї країни без впровадження масштабних та комплексних енергоефективних заходів практично неможливо. Не зважаючи на це, в Україні існують успішні однак поодинокі проекти, впроваджені за «рецептом енергозбереження». Але запровадження комплексної термомодернізації, встановлення відновлювальних джерел енергії, впровадження альтернативних видів паливо не могло відбутися без законодавчих правил гри на ринку енергоощадності».
Анна Семенюк, Ужгородський прес-клуб
Інфографіка: Ярина Денисюк
Матеріал підготовано в рамках проекту «Просування реформ в регіони» Програма Європейського Союзу «Підтримка громадянського суспільства в Україні».
