На днях мені довелося побувати на особистому прийомі у голови ОДА Гундича з приводу уже давно перезрілої проблеми, яку створює для всього міського транспорту Житомира невпорядкований рух по місту приміських маршруток. Скажу одразу: проблему він не розуміє і не хоче розуміти, а тим більше — вирішувати. Але все ж встиг висловити конфронтаційну позицію щодо влади міста, що вже стала традиційною.
Біда, коли у керівника такого рангу є безліч нашіптувачів, різного штибу радників, а ще й він сам має ОСОБИСТУ думку, яка сформувалась ще з часів, коли він був завідуючим кормовим двором ПП «Південне» забитого с. Буряки Бердичівського району Житомирської області. Як у давній ще радянській пісні “Какім ти бил — такім остался…”.
Але вразило мене зовсім не це. Коли мене, нарешті, із запізненням запросили до кабінету голови ОДА, перше, що він мене запитав, було: “Ну, яке у Вас питання до мене?”
Я остовпів!
— Я ж усе виклав у своєму листі Вам!
— Що б це було, якби я читав кожного листа?
Пояснюю.
За його столом ДЛЯ ЧОГОСЬ сиділо десь 6-7 чоловік — мабуть якісь фахівці, радники, відповідальні особи.
Ще наприкінці минулого сторіччя у міськвиконкомі Житомира (реальної громади) був заведений наступний порядок: всі питання, що виносились на засідання, попередньо опрацьовувались на причетних до них депутатських комісіях Ради, відділах та службах міськвиконкому. Кожна ця комісія, відділ чи служба давали свої висновки, заперечення, правки чи окремі думки. Все це попередньо було покладено в теки кожного члена виконкому, і він мав змогу з усим цим ознайомитись. З кожного питання був визначений доповідач, при необхідності — співдоповідач. Більш того, додатковий довідковий матеріал був у кожного доповідача з кожного питання.
Це означає, що ВСІ члени виконкому мали змогу володіти питанням у повному обсязі. У такому випадку на прийняття рішення з будь-якого питання, винесенного на виконком, витрачався мінімум часу. У тому числі й часу керівника.
Така організація праці керівника ще тоді була відома, і не тільки в науці, а, головне, — на практиці .
Для чого сиділо за столом голови ОДА ці 6-7 чоловік?
Я, дурник, навіть не сумнівався, що, перед тим, як мене зазвуть, хтось доповість моє питання, без мене його обсудять, а мене запросять ТІЛЬКИ тоді, коли буде прийнято узгоджене рішення. І мені вже за лічені хвилини голова ОДА оголосить його.
А він почав все з нуля?
Бо в НЬОГО немає часу читати всі листи, звернені до нього?
А для чого цей величезний мурашник, що заселив усі приміщення в чисельних будівлях ОДА?
Так вони бережуть час свого керівника?
Така в них НАУКОВА організація праці?
На підставі довгорічних спостережень за діями наших “губернаторів”, що так часто мінялися, в мене, взагалі, склалося враження, що ГОЛОВНЕ завдання голови ОДА — НІЧОГО не робити. Тому, що можна зачепити інтереси когось із РЕАЛЬНИХ “хазяїв” нашої країни! А той, хто поставив його на область, і так забезпечить його відповідним “кормлєнієм”.
А коли голова ОДА нічого не робить, що роблять його підлеглі?! Отож!
Чомусь згадалось. 1987 рік. Я працював тоді на ліквідації аварії на ЧАЕС керівником оперативно-диспетчерської служби у Чорнобильському спецРЕМі. Нічна зміна. Аварія. Я вийшов на подвір’я, щоб підняти оперативну бригаду… й остовпів! Безхмарне небо, повний місяць і все подвір’я рухається! Не одразу второпав, що це безліч мишей! Адже врожай ніхто не збирав, от вони й розвелися по всій зоні!
А біля смітника на боці лежить наш жирний кіт Васька й зрідка хватає лапою мишу, що вже дуже наблизилась до нього, а потім — відпускає.
Бо ситий-переситий…
