У Житомирі 5 серпня попрощалися з людиною-легендою, останнім в’язнем концтабору «Майданек» Францом Бржезицьким. Він помер напередодні у віці 92 роки.
«Франц Карлович Бржезицький народився 4 вересня 1924 року в місті Житомирі у звичайній польській робочій сім’ї, яка проживала на Мальованці. У роки сталінських репресій його батька розстріляли (через тривалий час повністю реабілітували), а матір відправили у Сибір на заслання. У 1941-му році, після окупації Житомира німецькими загарбниками, Франек, якому не виповнилося ще й 17 років, разом зі своїми друзями створив підпільну молодіжну антифашистську організацію. Коли в місто прийшли словаки, потоваришував з ними, зв’язав їх з Житомирським підпіллям. Наприкінці 1942 року хлопця вистежило і схопило гестапо. Після допитів, на яких він нікого не виказав, хоч знав усе керівництво підпілля, був кинутий у камеру смертників. Проте в останній день замінили страту на концтабір смерті «Майданек» (Польща). «Майданек» увійшов в історію фашистської Німеччини як експериментальний концентраційний табір вироблення найбільш раціональних технологій масового знищення людей. Скільки тут було задушено в газових камерах, спалено в крематоріях і у штабелях між колодами дерев ніхто достеменно не знає. В «Майданек» Франц Карлович потрапив у складі житомирського етапу 13 лютого 1943 року (з 1240 чоловік цього етапу вижили і повернулися додому в Житомир після війни лише семеро). А потім були концтабори Гросс-Розен (Німеччина) і Ляйтмеріц (Чехія). Він пройшов усі кола пекла, вистояти і вижити в нелюдських умовах йому допомогли незламний характер, ідейні переконання, взаємодопомога товаришів і глибока віра в Бога. Після визволення з концтабору, був призваний в армію. А після війни Франц Бржезицький, радянський підпільник, який і у Майданеку продовжив боротьбу з ненависним ворогом як підпільник польської Армії Крайової, був заарештований СМЕРШем, але втік з тюрми», – пише прес-служба Житомирської міської ради.
Чотири роки нелегально жив в Житомирі, проте, зрештою, був знову заарештований і без будь-якого суду отримав десять років таборів. Потрапив за колючий дріт ГУЛАГа – в Омський табір для політв’язнів, де перебував більше п’яти років. Та не зігнувся юнак, не втратив любові до життя, до правди, зумів залишитися самим собою – Людиною честі і совісті. Після смерті Сталіна подав заяву на реабілітацію і був реабілітований, бо провини ніякої ж не мав. Приїхав в Житомир. Професій мав багато, тож знайти роботу у місті складності не було. Очолив бригаду будівельників, користувався великим авторитетом. Про себе намагався не розповідати, проте про нього знали і запрошували на різні зустрічі.
