Голова Житомирської міської ради Сергій Сухомлин розповів в інтерв’ю “Вголос.zt” про ідею приєднання до липня 2016 року прилеглих сіл у склад Житомира. Загалом же є два варіанти цих змін: добровільні та примусові. За добровільних умов Житомиру доведеться мати знову вибори голови міської ради.
– Сергію Івановичу, Ви казали, що до липня хочете приєднати 3 000 гектарів землі до Житомира. Чи є конкретні землі, про які йдеться?
– Я не готовий говорити про те, на скільки точно це збільшиться. Це питання розглядатимуть депутати міської ради на сесії під час затвердження генерального плану міста. Але у мене по цьому рішенню є своя логіка. Я її намагатимусь пояснити. По-перше, більшість людей із сіл, що знаходяться поряд з Житомиром, працюють у Житомирі, отримують тут медичне обслуговування, їх діти ходять у міські школи та дитячі садки. Із цих сіл 380 дітей ходять у садочки Житомира. Якщо ми говоримо про децентралізацію, то я знаю, що є плани об’єднати прилеглі до Житомира села у громаду. І я не проти такого рішення і навіть готовий його підтримати. Але тоді, якщо ця громада навколо міста утвориться, вона повинна забезпечити дітям дошкільну та шкільну освіти – побудувати дитячі садочки та школи, пожежні частини, лікарні і так далі.
Цьогоріч у міському бюджеті на заробітну плату вчителям у нас не вистачає приблизно 56 мільйонів гривень, а на навчання дітей із прилеглих сіл у Житомирі міський бюджет витрачає приблизно 15 мільйонів гривень. Також міськбюджет оплачує 27 мільйонів гривень на харчування дітей у 1-4 класах. І частина дітей з районів отримує це харчування у Житомирі. Тому склалося так історично, що ці села – фактично Житомир, передмістя Житомира. Якщо ми візьмемо європейські міста, то є умовно Берлін чи Поцдам, а ще Поцдам-1, Поцдам-2 – села, які органічно входять у це місто.
Що може дати місто цим селам? Новогуйвинськ отримує воду з Житомирського водоканалу і тариф у них у два рази вищий, ніж у Житомирі. Якщо це село умовно буде входити в Житомир, то відповідно тариф у них буде у два рази менший. Я вже не говорю про громадський транпорт: у такому випадку ми можемо продовжити міські маршрути до прилеглих сіл і люди за проїзд платитимуть менше, ніж за квиток у приміських маршрутах. Частина пасажирів, частина пільговиків, пенсіонерів із цих сіл користується міським транспортом. У цьому році нам не прийшло ні копійки субсидії і бюджет Житомира оплачує перевезення цих людей. А 25-30 % людей, які користуються правом безоплатного проїзду у нашому комунальному трансопорті, це якраз мешканці цих сіл. Місто достантньо сильно дотує на даний момент ці села.
– Були якісь переговори з головами сільрад і чи плануються надалі?
– Так, у минулому році була одна зустріч і цьогоріч місяці півтора тому я розповідав цю ситуацію.
Наприклад, у цьому році на Крошні ми повинні закінчити будівництво дитячого садочка. Загалом ми витратимо на цей садок близько 30 мільйонів гривень і він дозволить створити 320 місць для дітей, бо такі установи у нас переповнені. А от 380 дітей у нас ходять в садочки з сіл. Фактично ми витрачаємо 30 мільйонів, щоб створити місця у садочку для дітей з цих сіл.
У цих селах є свої прекрасні надходження від акциза – мільйони гривень поступають у бюджети. Якщо вони хочуть жити окремо і громада готова взяти на себе функції забезпечення дітей освітою, то вони можуть укласти з нами договір і оплачувати нам ці послуги. Бюджет міста не може все дотувати…
– Як відреагували голови сільрад на пропозицію оплачувати послуги місту?
– По-різному. Є кілька сіл, які знаходяться трохи далі, навіть прийняли на сесії рішення про готовність об’єднатися з Житомиром. Є два села, але я поки що їх не називатиму.
Більшість поки що вичікує. Багато у чому це пов’язано з тим, що люди не хочуть втрачати владу. Сільський голова – це особистість, його обрали люди, він користується повагою і багато з сільських голів не хоче втрачати цю владу. Ще багато людей не можуть зрозуміти ту вигоду, яка у них буде, якщо вони увійдуть у склад Житомира. Тому що село ніколи не зможе взяти кредит ні у Європейського інвестиційного банку, ні по програмі НЕФКО, щоб провести термомодернізацію школи чи садочка. У міста інші можливості і місто може це зробити.
– Чи плануєте у майбутньому ініціювати зустрічі з головами сільрад і як поетапно це відбуватиметься?
– Ми проводитимемо зустрічі з головами сільрад та інформаційні компанії в цих селах. Я не хочу в жодному випадку, щоб місто виступало у ролі загарбника, жителі самі повинні розуміти вигоди, які їм дасть приєднання до Житомира. Потрібно усі “плюси” та “мінуси” чесно обговорити з людьми, а далі приймати рішення. Тому ми з’ясуємо ті напрямки, які нас цікавлять і будемо проводити з кожним окремо селом інформаційну кампанію. Люди самі повинні обирати своє майбутнє, а не шановний, але один голова сільської ради.
– Як офіційно це відбувається: на сесії сільради вирішують, наприклад, приєднатися до міста, потім готують відповідні документи?
– Якщо ми говоримо про добровільне приєднання, то дійсно на сесії депутати сільради повинні прийняти таке рішення. Потім ми у Житомирі приймаємо відповідне рішення на сесії, потім це рішення проходить через область – зараз це спростили, тому відразу Кабінет Міністрів – і фактично реєструється нова об’єднана громада.
Якщо зібралося кілька сіл, утворилася нова об’єднана громада, то на цій території оголошуються нові перевибори голови. І я розумію, що я, як міський голова, у цьому випадку повинен буду йти на перевибори. Я до цього готовий, тому що перспективи Житомира для мене важливіші, ніж можливість кілька років проробити міським головою. Це перспектива розвитку Житомира, перспектива залучення інвесторів.
– Чи є варіант примусового приєднання прилеглих сіл до Житомира?
– Є другий варіант. По ньому пішли кілька міст в Україні, зокрема, Вінниця. На сесії міської ради затверджують перспективні межі Житомира при затвердженні генерального плана міста. Потім є спеціальна процедура, пропозиція подається у Верховну Раду України і Верховна Рада встановлює кордони Житомира. І тоді у новій громаді немає перевиборів. Я все ж таки хочу піти шляхом добровільного приєднання. Але якщо ні, то по другому варіанту.
– А яка конкретна дата, до якої Ви хочете, аби приєдналися села?
– Звідки виникла дата липня місяця? До липня у нас має бути затверджений генеральний план міста. Зараз він знаходиться на експертизі після того, як сесія виділила на це кошти. Експертиза повинна зайняти 45 днів. Після цього цей документ піде на сесію міської ради. До липня у нас є час, аби переконати людей і пройти етап добровільного об’єднання громад.
– Переговори з головами сільрад щодо об’єднання будуть відкрити чи закриті?
– Тут взагалі зробити переговори закритими неможливо, бо повинні голосувати депутати. Тому що сільський голова не приймає таке рішення сам. А для того, щоб отримати результат, який ми хочемо, щоб депутати орієнтувалися на рішення людей, яких представляють, нам необхідно провести широку інформаційно-роз’яснювальну кампанію серед населення. Тому кулуарні переговори тут неможливі.
Нагадаємо, що Швейцарія дасть Житомиру 12,3 мільйонів франків на енергоефективність місцевої інфраструктури. Читайте також “Інвестиції в місто ростуть, але не все так добре“, — Сухомлин.
А де це «Поцдам»?Десь під Бердичевом?Бо в Німеччині Потсдам ?