З початком воєнного стану обласний краєзнавчий музей зосередився на «точковій» виставковій діяльності. Про це в інтерв’ю «Вголос.Zt» розповів директор музею Роман Насонов. Ми поспілкувалися із керівником закладу про те, як музеї живуть в умовах війни.
— Підкошені спочатку коронавірусом, потім війною, музеї поступово починають відновлювати свою роботу. Зокрема, з 1 березня Житомирський краєзнавчий музей частково поновив роботу експозиційних залів. Чи вдалося поновити довоєнний формат роботи музеїв?
— Звичайно, що ні. При чому це стосується не лише нашого музею, а й решти подібних закладів України.
Коли постало питання про роботу експозиції, ми вирішили працювати точково, фокусуючись на виставковій діяльності. За перший рік повномасштабної війни нам вдалось реалізувати 9 виставкових проєктів, включаючи 2 цифрові арт-проєкти. У них ми перенесли зображення з соціальних мереж, скажімо так, в матеріальну площину та виставили їх у нашому краєзнавчому музеї.
Одним з цих проєктів була фотовиставка під назвою «Регіони» від авторки Вікторії Грохольської, яка створила серію зображень українок у національних вбраннях із регіональною специфікою. Ми зв’язалися з авторкою робіт, роздрукували їх та представили в нашому музеї.
Наступну таку виставку патріотичних постерів ми проводили спільно з «Навколокультурним простором». Автор робіт Денис Литвинов на основі радянських плакатів розробив вже сучасні українські постери, доповнивши їх національним колоритом та сучасними гаслами і зображеннями.
— Скільки філій музею наразі функціонують та яким чином?
— Можна сміливо сказати, що майже всі філії музею активно працюють. На жаль, є лише один виняток – літературно-меморіальний музей письменника Володимира Короленка, який було запущено в дію ще в радянські часи. Наразі експозиція музею вже морально застаріла і потребує приведення до сучасних вимог.
— Які експозиції наразі доступні для відвідування у Житомирському краєзнавчому музеї та які плануються у майбутньому?
— Для відвідування доступний один зал природничого відділу. Сьогодні там діє виставка Волинської ікони та виставка художніх робіт житомирського живописця Олександра Канцерова. Також плануємо незабаром відкрити другий зал природничої експозиції.
— Як вплинув воєнний стан на відвідуваність музеїв та їх фінансове забезпечення?
— Однозначно, негативно. Кількість відвідувачів музеїв зменшилася у рази. Внаслідок введення воєнного стану було ухвалено постанову, яка обмежує фінансування різних видатків. Зараз головний бюджет спрямовується на утримання музеїв та виплату заробітної плати. Оскільки основні експозиції були згорнуті, багато працівників музеїв залишилися без роботи й змушені перебувати на простої.
— Які нові правила відвідування музеїв з’явилися під час воєнного стану? Чи були запроваджені які-небудь додаткові заходи безпеки та обмеження у зв’язку з цим?
— У нас діють правила, які стосуються усіх громадських закладів. Основне положення – під час повітряної тривоги музей зачинений. Ми відновлюємо роботу лише після її закінчення.
На жаль, ми не маємо власного укриття, тому пропонуємо відвідувачам скористатися доступними сховищами, які знаходяться в нашому ареалі.
Якщо у людей є бажання замовити екскурсію, то просимо їх записуватися заздалегідь, Кількість людей в групі залишилася така, як і була – до 25 осіб. Цінова політика в нас теж залишилася незмінною: 20 грн для дітей та студентів, 30 грн – для дорослих.
У колекції краєзнавчого музею є мішечки із землею Чорнобаївки
— Чи поповнювалася музейна колекція новими експонатами у воєнний час? Якщо так, то якими саме?
— Звісно, вона поповнилася тими експонатами, які пов’язані з війною. Потрібно подякувати Збройним Силам України, прикордонникам, нацгвардійцям, волонтерам, які передали нам безліч цікавих експонатів: і зразки озброєння, і форму «орків».
Українці завжди були відомі своєю креативністю та творчим підходом до життя, і це проявляється у всьому, навіть у війні. Ми усі маємо велике бажання перемогти, і кожен з нас, за можливості, долучається до цього.
Наприклад, одна з волонтерів із Черняхівського району через своїх друзів отримала землю з Чорнобаївки, яку помістила у невеличкі мішечки. Це такий маленький, але важливий талісман з легендарної Чорнобаївки. Тепер він є і у нашій експозиції на першому поверсі.
Ще одним прикладом творчої ініціативи є хлопці з Житомира, які виготовили брелоки з уламків збитого російського літака Су-25. Всі кошти від продажу були передані на допомогу 95-й десантно-штурмовій бригаді. У такий спосіб українці знаходять незвичайні та креативні способи підтримки наших захисників.
— Чи проводяться зараз у музеях Житомирщини виставки та заходи, що сприяють формуванню ідентичності та підтримці національної культури українців? Як музеї беруть участь у інформуванні та збереженні історичної пам’яті про цю війну?
— Так, наразі до завершення підходить виставка «Рік опору», яка присвячена роковинам війни. Її особливість полягає в тому, що експонати на ній є подарунками від людей, які хотіли зберегти пам’ять про цей складний період. На ній представлені речі, які були передані до краєзнавчого на збереження.
Таким чином, виставка створена не лише музейними експертами, але й небайдужими українцями, які зробили внесок у збереження історії.
— За інформацією Міністерства культури та інформаційної політики, з початку повномасштабного вторгнення росіяни зруйнували 63 музеї та галереї. Які заходи приймали та приймають житомирські музеї, щоб захистити свої колекції в умовах війни?
— Перед початком повномасштабної війни ми отримали пропозиції від наших колег із західних областей щодо можливості вивезення наших колекцій, якщо станеться щось непередбачуване. Але мало хто міг передбачити, що така необхідність все ж таки настане.
Питання евакуації експонатів за кордон не обговорювалося, оскільки досі немає відповідної угоди на рівні міністерств.
Зрозуміло, що відразу після початку війни всі музеї кинулись рятувати свої колекції. Це було досить складно робити, тому що ми не були підготовлені до такого. Більшість музеїв не проводили тренувань, аби продумати алгоритм дій щодо розбору експозицій. Також у багатьох музеях відсутні фондосховища.
Однією з найбільших проблем була, здавалося б, банальна річ: відсутність пакувальних матеріалів: плівок та пакувальних пакетів з поліетилену, наповнювача та паперу, картонних коробок і ящиків тощо.
Але «темні» часи дають змогу побачити «світлих» людей. Зокрема, у березні минулого року ми виграли грант на 16 тисяч доларів. За рахунок того, що міжнародні організації та донори почали активно допомагати культурним інституціям, ми змогли закупити необхідну техніку для оцифровки експонатів, вогнетривкі шафи для нашого чималого документального фонду. Зрозуміло, що закупили також зовнішні накопичувачі пам’яті, тому що проводячи оцифровки об’єктів, потрібно десь їх зберігати. Цей варіант зберігання є більш надійним, адже, наскільки я знаю, багато музеїв зіштовхнулися з тим, що з різних причин не могли «витягнути» необхідну інформацію з хмарних сховищ.
Окрім цього, ми мали змогу закупити вологопоглиначі. Вони теж є необхідними, оскільки матеріали наразі зберігаються у фондосховищах, де важливо підтримувати оптимальну вологість та відповідні умови зберігання.
— 18 травня будуть відзначати Міжнародний день музеїв. Цього року його темою є «Сила музеїв». Які експозиції, мистецькі заходи заплановані до цього дня у музеях Житомирщини?
— Ми готуємося до Міжнародного дня музеїв і плануємо провести заходи в нашому центральному корпусі, включаючи етнографічну виставку, що презентуватиме українські традиції, ремесла та промисли. Крім того, ми плануємо деякі заходи у літературному музеї. Звичайно ж, ми долучимо до святкування всі філії музею, але ми також навчилися з минулого року, що планувати наперед у нинішніх умовах – це ризиковано, тому ще не маємо конкретних планів для них. Незважаючи на це, ми продовжуємо рухатись вперед, і це важливо.
Інтерв’ю провела Вероніка СТАНЧИК.
