Для сучасних людей спілкування у соціальних мережах є неодмінною частиною життя. Але, навіть маючи міцну психіку, важко втриматися від зайвого перегляду пошти чи сторінки у соцмережах. Чи дійсно існує небезпека стати залежним? Про вплив «зависання» в Інтернеті «Вголос.zt» розповіла психолог, коуч, психотерапевт, засновник проекту «Психологія життя» Олена Журавська.
– Чи дійсно реєстрація у соцмережах може приховувати у собі небезпеку і яку?
– Сьогодення таке, що якщо ви не зареєструєтеся у соціальних мережах, це буде більш дивним, ніж якби ви не реєструвалися взагалі. Це частина сучасної культури і її не можна ігнорувати. З іншого боку, може сформуватися залежність, бо в них криється спокуса до багатьох цікавих речей, які можуть замінити реальні.
– Як розпізнати, що людина потрапила у залежність від соцмережі?
– Одразу підозрілим є те, що вона весь час знаходиться із гаджетом. Увечері, на роботі, у вільний час людина дивиться стрічку новин, відслідковує чужі оновлення, рахує «лайки», якщо цікавиться іншою особою, то заходить багато разів на її сторінку. І доки це можна контролювати, то здається, наче, все добре, але контроль втрачається, і людина підозрює, що вже щось іде не так. Її просто тягне, з’являється «ломка» чи науковою мовою «абстинентний синдром».
– Чи зверталися до вас клієнти з такими проблемами?
– Так, але частіше звертаються їх родичі. Тому що від них їх рідна людина віддаляється і замінює справжні емоції на віртуальні. Самі ж клієнти, якщо вже й усвідомили свою залежність, то розповідають, що у їх голові весь час крутяться думки, з якими неможливо справитися.
– Що ви їм радите? Яким має бути лікування?
– Найголовніше – це визнати свою залежність. Прийняти, що таке трапилося. Якщо, наприклад, порівнювати з алкоголізмом, то дружина і діти повинні поставити певний ультиматум, тому що із залежності важко вийти. Віртуальне життя несе у собі видуману емоційну радість, любов. Створюється, таке собі, сурогатне життя. Воно здається контрольованим, бажаним. Це зрозуміло, адже в соцмережі ми можемо мати кращий вигляд, більше посміхатися. Завантажувати тільки найкращі фото, з найкращих місць відпочинку. Часом доходить до того, що людина обирає собі місця відпочинку там, де будуть гарні фото. Якщо ж цей відпочинок пройшов без того, щоб сфотографуватися чи обід без того, щоб його не сфотографувати і викласти в мережу, то ця подія для такої людини, в принципі, не відбулася. Вона перестає отримувати задоволення від реального життя. Це дратує близьких, бо людина весь час фотографується, а не радіє разом з ними. За класичною схемою лікування від залежності, необхідно відсторонити подразник на півроку. Тобто півроку не з’являтися в мережі.
– Чи існує якась норма кількості перевірок пошти на день?
– У нормі соціальна мережа необхідна для спілкування і роботи. Нормально також завдяки їй отримувати увагу, але це не повинно замінювати реальне життя. Важливим критерієм залежності є час і емоційні зусилля, які людина витрачає на це. Норми кількості перегляду пошти немає, але є бажання пройти за інформаційними посиланнями далі.
– А чи можна говорити про занижену самооцінку залежної людини?
– З одного боку, у людини підвищується самооцінка. Адже, в якійсь мірі, вона отримує увагу, подобається іншим. Проблеми ж свої ніхто не викладає. А з іншого боку, людина бачить такі ж фото, коментарі та відео інших учасників спілкування і починає розуміти, що у когось краще…
– Чи можна допомогти собі самостійно?
– Необхідно зрозуміти, чого людина шукає в спілкуванні у соцмережах і яку проблему цим замінює. Якщо це самотність та нерозуміння близьких, то потрібно розбиратися з проблемами у міжособистісних відносинах серед близьких. Адже «зависання» в мережі – це вже наслідок конфлікту з рідними чи близькими. Якщо ж людина шукає визнання, треба вияснити, де це визнання можна взяти у житті, тому що сурогатна реальність все-одно несправжня. Наприклад, якщо дівчина викладає якісь успішні фото із собою, можливо, вона шукає увагу чоловіків. У неї навіть може є хлопець чи чоловік, але він не дає їй цієї уваги і навіть не підозрює про цю потребу дівчини. Краще йому про це просто сказати. Принаймні, вона це проговорить і таким чином «вистрілить у ціль», а не ходитиме навколо. Важливо спілкуватися один з одним.
– Розкажіть про заміну реальних відносин на віртуальні. У чому головні відмінності й пастки, особливо знайомств і дружби?
– Часто у соцмережах реєструються для знайомств з протилежною статтю. Жінка завантажує фото, де вона красива, романтична, відверта, усміхнена. Це не погано, бо вона хоче привернути увагу. Чоловік намагається на фото демонструвати свої доходи і те, на що може “повестися” жінка. Все це добре, але може відбутися «застрягання» у мережі, якщо люди у реальності так і не знайомляться. Це може тривати роками. Проблема у тому, що вони навіть розуміють, що це не їх людина, але їм непогано з нею поспілкуватися. Задовольняється потреба у отриманні уваги, прийнятті, захопленні. Приємно, що вирішується якась хвилинна потреба в підтримці, схваленні, можливо того, чого і немає у подружніх парах. А ще може бути такий варіант, що для когось віртуальна зрада – це не зрада. Часто люди, які знайомляться у соцмережах, набувають певної профдеформації таких відносин. При зустрічі у них відсутні навички реального спілкування. Віртуально спілкувалися номально, підбиралися прекрасні слова, а як зустрілися, то людина виявилася дуже скромною, неадекватною. І ти уже думаєш, що це інша людина. Часто просто у людей не вистачає терпіння на друге побачення. Важливо практикувати побачення в реальності.
Нагадаємо, психолог розповіла, що восени для покращення настрою необхідно одягатись яскраво. Декана соціально-психологічного факультету переоберуть на повторному голосуванні. У військовому інституті першокурсників вчать виживати у екстремальних ситуаціях.
